У 1960 році ЦК КП України, відповідно до рішення ЦК КПРС, прийняв постанови: «Про поліпшення радіомовлення на Україні» (29.III.1960 р. П–4/13–3), «Про дальший розвиток телебачення в Українській РСР» (П–4/16–3 від 22.III.1960 р.).

Вказуючи на необхідність дальшого розвитку в республіці техніки радіомовлення і телебачення, постанови ЦК КП України передбачали:

а) виділення республіканському радіокомітету додаткового приміщення площею 900–1000 кв. метрів;

б) проведення в 1960–1962 роках реконструкції будинку республіканського радіокомітету в Києві;

в) будівництво протягом 1960–1962 року першої черги фабрики «Телефільм».

У 1960 році Рада Міністрів УРСР винесла постанову про будівництво в м. Києві першої черги телецентру, розрахованого на дві чорно-білі і одну кольорову програми телебачення (1430/75 31.VIII.1960 р.), а також будівництво до 1965 року ряду телеретрансляторів і радіорелейних ліній для повного охоплення території республіки телебаченням.

На жаль, вищевказані постанови ЦК КП України і Ради Міністрів республіки не виконуються, план розвитку технічних засобів радіомовлення і телебачення в республіці зривається.

Додаткові приміщення радіокомітету до цього часу не виділені. Ця обставина затримує проведення реконструкції Радіобудинку.

Головкиївбуд погано веде будівництво «Телефільму». В 1961 році він освоїв лише 59 процентів асигнувань.

Площадка для будівництва в Києві трипрограмного телецентру Київським виконкомом міської Ради не виділена і проектування не розпочате.

Держплан республіки не виділяє Міністерству зв’язку УРСР додатково до семирічного плану необхідні капіталовкладення на будівництво телеретрансляторів, радіорелейних ліній і трипрограмного телецентру в м. Києві.

В республіканському будинку радіомовлення і телебачення умови підготовки і проведення програм радіомовлення і телебачення залишаються надзвичайно тяжкими і обмеженими.

Затримка з виділенням приміщень радіокомітету не дає змоги визначити напрям реконструкції радіобудинку. Всяке зволікання з виділенням приміщень радіокомітетові не тільки зберігає нетерпимі умови підготовки та проведення радіо- і телепрограм, а й ставить під загрозу своєчасне використання нового угорського устаткування, поставки якого чекаються з січня 1963 року.

Рішення ХХII з'їзду Комуністичної партії, що затвердили перспективний план розвитку народного господарства визначили майбутнє радіомовлення і телебачення в нашій країні та республіці.

[...]

обсяг радіомовлення в місті Києві до 1980 року збільшиться в два рази, порівняно з 1962 роком, а обсяг телебачення в три з половиною.

Кількість співробітників, що працюють в органах Радіокомітету до 1980 року в Києві становитиме 1600 чоловік, а коли врахувати і служби Міністерства зв’язку УРСР близько 2000 чоловік.

Слід також мати на увазі, що Київський телецентр буде перетворений на республіканський і пункт обміну міжнародних програм.

Такий ріст радіомовлення і телебачення вимагає створення в Києві необхідних умов: наявність сучасних технічних оснащених радіомовних і телевізійних студій; редакційних приміщень; апаратних звукозапису, монтажу і відтворення; репетиційних та інших виробничих площ.

За попередніми підрахунками, споруди для створення програм для радіомовлення і телебачення повинні мати обсяг близько 300.000–360.000 куб. метрів.

Одержати такі умови навіть при повній реконструкції існуючого радіобудинку і спорудженні в зоні Хрещатика додаткових студій не уявляється можливим.

Республіканський Будинок радіомовлення, телебачення і звукозапису розташований у чотириповерховому будинку об’ємом 54.000 куб. метрів.

I-й і II-й поверхи відведені під радіомовлення, а III-й і IV-й для телебачення. Будинок цегляний з залізобетонними монолітними перекриттями. Шуми, навіть невеликі стуки в будь-якому місці приміщення — чутно в студіях. Ця обставина позбавляє можливості одночасного використання студій телебачення і радіомовлення.

Студії мають підвищений рівень шумів, що не дає змоги використовувати їх для фондових і грамофонних записів.

Студій мало, як для потреб радіомовлення, так і телебачення. Студії малі за об’ємом. Так, концертна студія має об’єм 690 куб. метрів, а за мінімальними сучасними нормами він має становити 6000–8000 куб. метрів! Для запису, наприклад, твору у виконанні капели «Думка» і симфонічного оркестру потрібна студія об’ємом 10.000–12.000 куб. метрів.

У Радіобудинку дуже мало апаратних для запису і монтажу звуку. Зовсім відсутні репетиційні кімнати. Існуючи апаратні мають застаріле устаткування і ускладнюють організацію радіомовлення.

У студіях, як радіомовлення так і телебачення не забезпечена подача повітря. Установка кондиціювання малої потужності споруджена з трофейного устаткування, дуже застаріла і вимагає повної заміни.

У Радіобудинку дуже мало приміщень для редакційного складу. В кімнатах площею 30 квадратних метрів працює 15–16 чоловік. У таких редакціях, як «Останні вісті», мовлення на зарубіжні країни — багато редакторів взагалі робочого місця не мають. Немає кімнат для ансамблю пісні, симфонічного оркестру, нотної бібліотеки тощо.

Таке ж становище і в Київській студії телебачення.

Якщо під радіо і телекомплекс віддати прилягаючі до радіокомітету будівлі, — клуб архітекторів, гуртожиток підприємств Міністерства зв’язку УРСР і корпус Міністерства сільського господарства УРСР (див. додаток № 1), збудувати велику студію і додаткові служби — можна одержати максимально 185.000 куб. м, або 2/3 потреб рівня 1980 року.

При цьому затрати становитимуть близько 9 мільйонів карбованців. (Без компенсації вартості приміщень, що відбираються).

Виходячи з викладеного, немає смислу робити в цьому районі капітальні затрати. Слід провести, як і намічено, часткову реконструкцію радіобудинку, виділити додаткові площі радіокомітетові (900–1000 кв. метрів) і розв’язувати питання про спорудження в м. Києві спеціального радіо- і телевізійного комплексу (додаток № 2).

Правильність такого висновку випливає також з досвіду, нагромадженого в нашій країні і за рубежем.

Нові радіобудинки споруджуються в Москві, Талліні, Кишиневі, Тбілісі, Баку. В Російській Федерації споруджується 50 радіобудинків. Такі рішення прийняті в Чехословаччині, Угорщині, Болгарії.

Досягнення вітчизняної і зарубіжної техніки в галузі телебачення дають цілковиту змогу споруджувати телевізійні щогли і будівлі передавачів окремо від студій, редакційних та інших приміщень, необхідних для створення програм телебачення.

Досвід роботи органів радіомовлення і телебачення в нашій країні і за рубежем свідчить про можливість комплексної споруди програмних служб радіомовлення і телебачення. При цьому можуть бути спільними для радіомовлення і телебачення: джерела союзної та міжнародної інформації, телетайпні, фонотека фондових записів, бібліотека, — нотна і літературна, редакція довідок, художні колективи — ансамблі, хори, оркестри, артистичні групи, відкритий радіо- і телетеатр, великі концертні студії тощо.

У новому комплексі радіомовлення і телебачення, виходячи з вищевказаних об’ємів, має бути близько 25 студій радіомовлення для одночасного ведення не менше восьми програм, близько 10 студій для організації 3-х телевізійних програм, достатня кількість апаратних записів і монтажу звука, кінооглядових, монтажних, репетиційних і кімнат для розміщення 2000 чоловік — редакторського, режисерського, технічного і адміністративного персоналу.

Нове будівництво можна нести чергами, залежно від наявності капіталовкладень.

Ми вважаємо можливим провести протягом 1962–1963 років проектування радіокомплексу і в 1964 році розпочати його спорудження.

Виходячи з вищевикладеного Міністерство зв’язку УРСР і Комітет по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів УРСР просять ЦК КП України і Раду Міністрів УРСР розв’язати такі питання:

I. Щорічно, починаючи з 1962 р. передбачати Міністерству зв’язку УРСР виділення капіталовкладень, необхідних для виконання робіт, перелічених у Постанові РМ № 1430–75 від 31 серпня 1960 р.

II. Закріпити за Міністерством зв’язку для спорудження радіостанцій земельну ділянку в районі вулиці Мельника.

III. Дозволити Комітету по радіомовленню і телебаченню при Раді Міністрів УРСР розпочати будівництво протягом цієї семирічки нового радіо-телевізійного комплексу. Виділити для цього площадку в районі станції метро «Дарниця».

Прийняти в порушених питаннях спеціальну Постанову Ради Міністрів УРСР, проект якої докладається.