Шановний Руслане Івановичу,

звертається до Вас ветеран Великої Вітчизняної війни, пенсіонер Вишняков Гаврило Олександрович, син розстріляного в 1941 р. в Бабиному Яру настоятеля Свято-Троїцького храму, архімандрита Олександра Вишнякова, який в 1937 р. разом із сотнями інших священослужителів перебував у Лук'янівській в'язниці.

Разом з моїм батьком в Лук'янівській в'язниці тортували відомого київського проповідника, настоятеля храму Миколи Доброго на Подолі отця Михаїла Єдлінського та професора богослов'я отця Олександра Глаголєва, яких я знав особисто, та ще сотні інших невідомих невгодних владі священнослужителів, яких звозили в «Лук'янівку» з усіх губерній.

Розстрілювали їх вночі, а рано-вранці відвозили грузовиком на Лук'янівське кладовище.

Дізнавшись про це, я, будучи 15-річним юнаком, у вересні місяці 1937 р. забирався на Лук'янівське кладовище і спостерігав здалеку за жахливим явищем, намагаючись впізнати серед загиблих свого батька.

Грузовик привозив тіла загиблих священослужителів і монахів. Свідченням тому, що це були священики, було довге волосся та бороди, а також чорні підрясники. НКВДісти хватали їх за волосся і за бороди та стягували з грузовиків, скидаючи в яр¹. За таким жахом я спостерігав досить довгий час, аж поки не дізнався, що мого батька відправили на заслання до бухти Нагаєво «Севвостлага».

Пізніше, коли мій батько повернувся, він мені розповідав, що його товариші Михаїл Єдлінський та о. Олександр Глаголєв були розстріляні і вивезені з сотнями інших священослужителів.

Батько, дізнавшись про їх місце поховання, щонеділі служив на тому місці паніхіду.

До цього засвідчую, що поряд з 28 дільницею Лук'янівського кладовища, 5–6 метрів від паркану, що збоку вул. Оранжерейної, знаходиться Братська могила замордованих священослужителів та монахів і сягає на 30–40 метрів вздовж вул. Оранжерейної, поряд з павільйоном, де продають похоронну утварь.

На той час паркану не було, а де проходить вулиця був яр², в який і скидували священослужителів, а потім загортали землею.

Це місце мені до болю в серці знайоме з юнацьких років. Я підписуюся під цим листом і прошу Вас, як людину, яка свято охороняє святу історію багатостраждального міста Києва, вшанувати це святе місце пам'ятною каплицею.

Передчасно дякую Вас і надіюся, що моє прохання буде вшановане.

Дай Боже Вам щастя, здоров'я і многая літа