Документи

Книга 2 | Том 1 | Розділ 3. Військовополонені в окупованому Києві
Книга 3 | Розділ 4. Діяльність окупаційної влади й місцевого адміністрації у Києві. Національний, релігійний і культурний аспекти. Ставлення до населення й військовополонених. Пропаганда й практика
Книга 3 | Розділ 6. Мирне населення в окупованому Києві. Настрої. Життя і смерть

Лист М.Рощенка до бургомістра міста Києва О.Оглоблина з проханням визволити з військового полону, переданий на зберігання до Музею-архіву переходової доби

02 жовтня 1941 р.

Текст (укр.)

                                   Stadiverwaltung                      Київська

                     Von Кiew                                Міська Управа

                     BEUM ARCHIV                        МУЗЕЙ АРХІВ

                     Ubergangsperiode                   ПЕРЕХОДОВОЇ ДОБИ

 

Голові Київської Управі

Професору пану Оглобліну!

Ясновельможний пане професору!

 

Звертаюсь до Вас з щирим проханням, про Ваше клопотання перед Німецьким командуванням, за звільнення мене з табора вийськово-полоненних, та посилки мене на роботу за Вашим розсудом. Всю роботу яку Ви на мене покладете виконаю еї з сумлінням.

Став полоненним прі слідуючих обставинах:

До оголошення війни працював постачальником комунальної контори 9 будтреста, який займався будуванням заводів по літакостроєнию. По мобілізації 23/VI 41 р. було направлено в 398 окремий автотранспортній б-н на роботу по господарчий частині б-на.

Будучі в частині я довго сумував, що моє місце не у жідів1, а там по тий стороні в дійсності візволителі Українського народа, случний час настав[,] я і мої найбліжчі к[оманди]ри та бійці перейшли на сторону героїчної німецької армии у м. Київа, передав їм зброю, транспортні машини 21.9. з’явився в комендатуру звідкіля мене направили в був[ші] Бендерські казарми[,] де перебуваю і досі. Причина мого переходу на бік Німецької армії була та, що починаючі с 1920 р. з пріходом Жідівсько Советскої влади на Україну, мене туртували як петлюрівця. В петлюровской армії був добровольцем 50[-го] Звягельского полку, а затім на панцернику Ґандзя і залишився на Україні після відходу військ Деріктории за кордон.

За цей час багато пережів як морально так і фізічно. Мусів залишити рідне село дер. Білий Берег Малінського р-ну Жітомірської округі, висилкі, голодна смерть родичів то-що в часи розгула НКВС Ежова і до останнього часу не було ніякого спокію візивався по декілька разів затримували, а потім відпускали все зводилося в віпитуванні за зв’язки с петлюрівцями.

11/ІХ.41 р. не дівлячись, що я був в армии представникі НКВС й Міліції 12 відділку учинили обшук кватирі під відом обшуку продуктів, а на самому ділі рилися в листуванні не збіг бі з армії напевне був бі розстріляний, але ж історія робіть свій поворот і всі ці розбійникі ‹…›2 з комиссарами та їх пріхвистнями були розстріляні грізною зброєю Німецького командування і не багатьом пощастило вірватись з оточення у м. Борісполя.

Звертаючісь до Вас пане Професоре з лістом прохаю не відмовити, я своєю працею докажу свою пріхільність до Українського народу і його державі

Сам селянин Українець 1901 р. народження одружений, маю дружину та дочку.

Вашу відповідь чекаю через дочку, або по адресі м. Київ вул. Нероновича 32 кв. 25.

Рощенко Миколі Йосиповичу

З щірою до Вас пошаною               (підпис)

2 жовтня 1941 р.

 

ДАКО, ф. Р–2412, оп. 2, спр. 246, арк. 4, 4 об.