Музей-Архів Переходової доби, нещодавно утворений у Києві, має на меті з одного боку, провадити наукову роботу по збиранню та вивченню матеріалів новітньої історії Києва, з другого – експонувати ці самі матеріали і таким чином знайомити як місцеве населення, так і наших німецьких визволителів і друзів з громадським, господарчим та культурним життям нашого стародавнього міста. Найближчими днями Музей відкриває свою першу виставку за темою: „Нищення большевиками культурних пам’яток міста Києва”.

В залах музею відвідувачі на експонатах, малюнках, документах тощо побачити, які великі культурні (архітектурні, художні, музейні) цінності буди знищенні большевиками протягом їх 22-річного панування у Києві. Перед очима повстане картина варварської руйнації старовинного золотоверхого Михайлівського собору (будови початку ХІІ ст.) мозаїки якого мали світове художнє значення

Але, крім Михайлівського собору, большевики знищили в Києві або довели до напівзруйнованого стану десятки й сотні інших пам’яток української культури. Найголовніше з них показані на стендах та у вітринах виставки музею.

Большевики нищили не тільки речові пам’ятки. Жертвами большевицького руйнування української національної культури пали сотні й тисячі видатних українських вчених, надто-ж тих, хто так чи інакше відважувався виступати проти варварського нищення вікових культурних цінностей. Так, у нерівній боротьбі з большевицьким варварством загинув видатний український вчений-музеєзнавець Д.М.Щербаківський. На виставці експоновано документи, які торкаються справи трагічної смерті Д.М.Щербаківського.

Розділ виставки, присвячений „Лаврському заповіднику”, яскраво змальовує картину тієї „культури”, що її приносили нам совєти. В музеях Лаврського заповідника переховувалися найдорогоцінніші зразки скульптури, малярства, різьбярств, художнього шитва тощо, що були пов’язані з іменнами видатних українських і західньо-європейських художників різних епох. Всі ці пам’ятки систематично нищились совєтською владою то на потреби „індустріалізації”, то на „голодуючих”, то просто продавалися за кордон за „валюту”, нарешті, зовсім безглуздо „евакуювалися” з Києва під час війни. Про ставленні большевиків до зберігання й охорони пам’яток культури надзвичайно красномовно свідчать жахливі руїни вікової святині українського народу, Великої Лаврської Церкви, висаджено в повітря большевицькими варварами, які не зупинилися перед знищенням центральної частини м. Києва – Хрещатика.

Але перемога дісталася не страхітливому духу руйнації. Героїчні армія великого німецького народу, керованого Фюрером Адольфом Гітлером, визволила Київ і цілу Україну від юдо-большевицького варварства. Під керівництвом і за допомогою німецької влади розпочалося господарче й культурне відродження Києва. Заключні стенди виставки показують перемогу великого й світлого духу відродження над темрявою й смертю, властивими большевизму.

Велику, напружену роботу довелося Музеєві-Архіву проробити за короткий час його існування (3 місяці); багато труднощів, великих і малих поставало на його шляху. Але завдяки допомозі німецького Управління і Міської Управи і напруженої праці всього колективу працівників Музею та доброзичливому ставленню приватних осіб, які люб’язно дали для виставки свої власні матеріали, – Музею пощастило подолати ці труднощі і підготувати виставку, двері якої тепер широко відкриті для наших німецьких друзів і громадян нашого міста й цілої країни. Музей-архів переходової доби просить всіх допомагати Музеєві своїми матеріалами і зауваженнями. Вони допоможуть новому культурному закладові створити тверді підвалини для глибокого і всебічного вивчення новітньої історії нашого рідного Києва. Ці нові матеріали, зокрема, стануть у великій пригоді Музею для наступної виставки, присвяченої визволенню Києва німецькою армією від юдо-більшовицького гніту й відродженню господарчого й культурного життя Києва. Над цією виставкою, яка має бути закінчена до річниці визволення Києва, зараз посилено працює науковий колектив Музею-Архіву.