Українці в Шуцполіції

 

У сьогоднішній час, коли ми про долю українського народу стараються стрівати чужі та ворожі нам імперялізми – не сміємо обманювати себе різного рода ілюзіями, що можливо, ще невідомо як воно вийде, що Гітлер не сказав свого трімаючого слова, що може все ще тут робиться це є «недосягнення поодиноких гібетскомісарів і т.д., що сам провід «нового ладу» – ніякого не знає.

Треба знати, що при кожному режимі, як у Німеччині і СССР, де на кожному кроці зустрічаємо Гестапо і НКВД – нічого не рівняється без відома чи показу з самої горі. Чи Сталін у свойому, майже 20-літньому царствованню не знав, що Г.П.У., а потім НКВД масово вимордовують українське населення. Знав і це була його воля, диктована інстинктом голодної Москви.

Чи може Гітлер не знає, що його орди купають у крові наш нарід. Знав і це його воля. Він до нас як до «нашої раси» цього не говорить, він це каже своїм посіпакам, а ті вже перевиконують його наказ, пляни. Найгірше є то, що в тім послуговуються декотрими Українцями також. І так маємо в Україні українські т.зв. укр. Уряди, укр. «поліцію, укр. Батальйони» і т.д. Дехто з Українців уважає, що це є справді завязки укр. Влади, чи війська, або попросту думають, що самостійність не може інакше виглядати. Ані перше – ані друге. Це все хоча є творення хоча з Українців, але проти українського народу нема жадних укр. урядів – є тільки Українці, які служать у німецькій адміністрації та яким німці доручають побруджені справи, де вони могли б увійти в непорозуміння з укр. населенням, инакше можуть створити атмосферу ворогування між населенням, та українцями урядовцями. Поліція і батальйони – це мов пов[’]язка українського війська, але табори в яких німці змагають витворити тип погромника. Це твориться кольоніяльна армія, яка матиме за завдання (а подекуди вже має) нищити українські села, вистрілювати своє населення, як теж мала стати пострахом і смотроносцем для инших народів підбитих німцями. І коли вдасться німцям це зробити, то тим самим на тільки ті, всякого рода батальйони й «шуцмани» шкодіти свому народові тим, що вистрілюватимуть свої села, але робитимуть у світі на добру славу про Укр. нарід. Коли Українці служать у всякого рода «шуцманів», не вслухуються в голос свого гнобленого народу, а стануть на стороні окупанта, котрий заманює їх горілкою, обіцянками, цяцькованими мундурами, та проміями «сотників» і «полковників», творить між собою та своїм народом прірву, в яку силою фактів впадуть, бо знаємо, що дійсність метиться. Знаємо це, що людина, яка розуміє вагу хвилі – не зможе – ніщо, ані підступ, ані погром, ані провокація – поставти проти свого народу, хочби це мало бути коштом життя теї людини. У теперішній час, Українець не повинен стати спільним знарядям у німець. руках для винищування свого і інших народів, але пімстам буття. Про долю українського народу рішаємо самі. Весь україн. нарід повинен об’єднатись одною думкою, однім чином. Не забувати про те, до кого закликає нас Шевченко: Любітеся брати мої, Україну любіте – любіть її не время люте.

 

І. Відношення до українського населення

1. При зустрічі шуцмана – Українця з своїм населенням старатись дати зрозуміти кожному Українцьові, що це не є укр. Поліція, бо укр. Поліція може бути тільки в українській державі, а розпорядки виконуємо не окупантської влади, а українського поліціянта, укр. Уряд не буде посилати грабити свій нарід, але його охороняти від грабіжів, злодійства і т.д. Тепер є німецька поліція, а в ній з браку німців, служать: мадяри, румуни, українці, поляки, узбеки і т.д. Їх загально називають «шуцманами». Шуцман Українець не пошкодить свому народові, але помогти або порадити в нещастю. Шуцман не б[’]є нікого, його не повинні свої люди оминати, але навпаки іти до нього на поміч або на пораду.

2. Стягання контигентів. Коли шуцмана висилають на село стягати контигенти, старатися при тому не кривдити і не страшити селян[,] і як вони не мають поставки (то не дуже шукати в них за збіжжям)[,] шукати так, щоб не знайти. При тому старатися дати зрозуміти українському селянинові, що це вони не по своїй волі роблять, а висилає іх німецька жандармерія, у них вони служать.

Коли дядько тається – боїться перед шуцманом, сказати йому, щоб не боявся, бо до нього хоч в нім. мундурі, але Українець, а Українець не дасть, щоби окривдити Українця.

3. Вивіз на роботу до Німеччини. Коли посилають шуцмана на село по робітників до Німеччини, старатися, щоб їх не половити (тоді коли втікають), а переважно не стріляти до втікаючих, а як стріляти, то так, щоб не попадати. Німець не повинен того помітити, а Українець (втікаючи) щоб відчув, що шуцман пішов, йому нічого боятись. Вивіз до Німеччини Україн. молоді, ослаблює український нарід, бо забирання найздоровійшої української молоді – це плянове винищення Українців і українського народу.

4. Втікачі з роботи. Українців тих, що втікають з роботи (найбільше з СУЗ) не ловити, а навпаки, дати їм змогу перебратись на рідні землі, не карати населення за те, що їх виживляє і дає їм притулок. Москалів, які при тому ведуть свою імперіялістичну пропаганду – унешкідлівлювати. На це маємо моральне право, бо це робимо з власної оборони. Не свідомих утікачів-Українців усвідомлювати, за що вони мають боротися, щоб не слухати підшепту Москви та Варшави.

5. Облави. Нище про облаву, готовану на дане село і по можливості довідатись раніше, старатися зараз же повідомити це село і по можливості сусідні села. Під час самої облави допомагати населенню, коли село спить розбудити його, коли населення втікає – пропускати, старатись зайняти таки стоновища, кудою ніхто не втікав би (німці цього не повинні знати, бо самі ці місця можуть заняти). Як є змога, повідомити населення, яку ціль має ця облава, щоб не викликати чогось не безпечного. Німецьке око не повинно цього доглянути.

6. Розстріл німцями поодиноких родин і села. Коли німці заставляють розстрілювати укр. родини або села, відмовитись, коли грозить розстрілом самих шуцманів. Радше згинути самому, ніж стріляти Українців. При тому заявити, що поліція не на те, щоб стріляти безневинне населення, але його обороняти. Як чи і можна помагати населенню з під розстрілу? Коли шуцманів підведуть під село, а ті зорієнтуються, що мають розстрілювати людей, то що не грозило б, а село розбудити та повідомити про все та зорєнтувати людей, з якого боку села є найбільша загроза, чи будуть шуцмани стріляти до людей чи ні (чи мають люди боятись шуцманів чи ні). По розстріляним німцями селі шуцмани не повинні грабити, а під час облави стерегти підлих шуцманів. Шуцман вживає зброї тільки в власній потребі.

7. Партизанки і населення, що їх ховає. У теперішній час проти німецька партизанка на наших землях для українського народу не тільки, що не приносить користі, але і є шкідливою. Тут її творять агенти московського і польського імперялізму, провокують її теж і самі німці (для німців є користніше вистрілювати Українців одинцем). Партизанка в останньому скерована проти українського народу. Чужий нам ворожий елемент, що прийшов на наші землі творити партизанку – винищувати. А Українців, які найшлися в лавах силою фактів в партизанці переконувати, що партизанка є не на часі, що в цей спосіб ми розділюємо свої сили, виладовуємо на дармо енергію, викликуємо зі сторони німців на Українців репресії, з чого користають як німці, так і москалі і поляки, що в сучасний момент партизанка є тягарем українського народу, а ціль її фабрикантів – знов поневолити український нарід. Партизан Українців не стріляти, бо в той спосіб ми партизанку не зліквідуємо, а дати їм зрозуміти, за що вони мають боротись, чиїх наказів слухати та як в сучасний момент треба стосувати методи боротьби, тепер добре влучне слово є найкращою зброєю, а партизанка терор, саботажі, не на місці, зброя рішає тоді, коли побідить слово, зараз мусимо виграть моральну боротьбу.

Населення, яке ховає і дає поміч партизанам, не стріляти, а освідомити його, в чію користь він це робить, бо треба знати, що коли допомагаємо партизанам, то в більшості тому, що ненавидить німців, а іншого виходу не бачать. І їх партизани або загітовали, або роблять це під терором партизанів, боротись треба проти партизанки, але не проти поодиноких партизан Українців.

8. Ревізія, арешти. Під час ревізії не виявити при тому хисту вмілого шукання і не учити його німців. Коли під час ревізії попаде до рук шуцмана якийсь обтяжуючий [матерял] його маскувати. За найдену в даному селі чи місту зброю або инших обтяжуючих матерялів, може потерпіти не тільки його власник, але його родина, або навіть ціле село або вулиця. Шукати треба так, щоб нічого не знайти. Під час арешту дати змогу тій людині, по яку прийшлося, втекти ще перед арештованням, а коли тоді не вдастся втекти, то під час конвою. Арештованого не бити і не вязати, а коли вязати, то так, щоб він міг легко розв[’]язатись, це не відноситься до грабіжників і до злодіїв, або инших проти суспільних, проти народних злочинців, але до чесних Українців.

9. Сторожа над полоненими Українцями. Старатися відноситися якнайкраще: не бити, не доносити на них німцям, дозволяти населенню доносити їм їжу, відривати частинні їжі від свого пайку і давати полоненим. До праці, коли не бачить німець, не силувати, а приходиться втікаючих ловити, то старатися, щоб не застрілити і не зловити, не бути пострахомим для полонених, але їх приятелями, по змозі приставляти їм пресу і українські книжки, усвідомлювати їх і потішати, що так воно як не буде, що тут повстане шляхом революційного зриву Українського народу Українська Держава, а тоді не буде гніту і насильства. Пригадувати їм слова Тараса Шевченка: «В своїй хаті своя правда і сила і воля».

10. Сторожа при таборах. Концтаборах та транспортах. З тими людьми поводитись як найкраще і культурно, а тим самим не плямити себе биттям безборонних, а по більшій мірі хворих Українців, які особливо вертають з Німеччини на Вкраїну, а по дорозі німці їх саджають за дроти, де вони масово вимирають. Старатися їм нести допомогу і братнє слово потіхи і надії, що колись, ще зустрінемось в Незалежній Соборній Українській Державі. Як найкраще відноситись до тих, що їх німці посадили за дроти за те, що може не здали всієї поставки, або їх діти повтікали з роботи, чи самих їх підозрівають в небезпечній роботі. Їх не бити і не страхати, не лаяти, по змозі доставляти їм харчі, хворим допомагати ліками, дати змогу їм переписуватися з родичами. Дати їм зрозуміти, що коли їх сторожить Українець тому, що його до того змусив німець, як не буде сторожити він то, то буде хтось другий, ще може гірший (напр. мадяр, румун, поляк, узбек і т.д.). При цьому вказувати, що потребу створення Укр. Держави, то цього не було б. Пригадувати, що подібно робилося за Польщі і Совітів.

11. Грабунки покражі. З цім рішуче треба боротися, одначе не треба забувати про те, що німці називають злодійством, що хтось не дасть поставки, а грабіжжю те, що хтось заб[’]є свою власну свиню і т.д. Тут треба вміти розрізнити – карати протих злочинців. Не вважаючи за грабунок те, що хтось ще з війни лишив собі військовий плащ, то цьому в тім випадку треба бути справедливим.

12. Самогон. Поліція з самогоном повинна рішуче боротись. Але не в той спосіб, щоб в дядя забирати собі самогон (це перестерігати), але бити апарати. Втім випадку треба людей страхати. Треба знати що там, де існує самогон, не може бути мова про якусь освітню працю.

13. Млини, жорна, ступи. Будучи в селі, не цікавитися, чи йде млин чи ні, чи є на вітраку крила чи нема. Коли шуцмани одержать наказ[,] відибрати від населення жорна, ступи і тім подібно, то старатись, що їх не бачити і не чути, як гудуть жорна.

14. […] люде. Шуцман переловивши когось незнаного, прохожого, переконавшись, що це Українець – не придержує його, а пускає. До не знанного ніколи не стріляє, хіба у власній обороні. У ночі, коли хтось утікає, стріляти [нрзб.].

15. Реставраційні таблички [нрзб.] Шуцман не повинен звернути уваги чи люде, які знаходяться у хаті, відповідають тому написові, що на дверях, чи ні.

16. Відношення до Українських культурно-освітних товариств, організацій. Шуцман не повинен не перешкоджувати в праці, але всіма способами допомагати, заставши в ночі зибрання молоді – не розганняти їх, але охоче послухати їх розмови, пісень, відчитів і т.п. Якщо бачить у них не тактовного – звертає увагу, щоби то не було. До освітньої роботи шуцман повинен людей заохочувати, а в жоднім випадку від нього не відстрашувати. З товариства в стані п[’]яного не заходити.

17. Поміч у нещасливих випадках. У нещасливих випадках шуцман повинен помагати всім, коли б це навіть дорого коштовало. Коли приходиться ратувати українця, то вразі потреби віддати вся, не бути самолюбом.

18. В іншій області українських земель. Поводитись з українським населенням так, з своїм найблищим. Пам[’]ятай, що нема блищої батьківщини, а є одна Велика Україна.

19. На випадок приходу сюди мадяр, румун і т.п. Старатися на тих чужинців впливати, щоб вони не робили кривди укр. населенню. Дати зрозуміти їм, що їх нарід терпить від того самого найіздника подібне і невжеж вони зхочуть, у той важкий для всіх поневолених народів час придбати для свого народу славу і ім[’]я: грабіжників, погромників, горлорізів.

20. Під час мобіліз. україн. населення. Якщо населення не хоче добровільно йти на мобілізацію, а втікає, коли ловити то так, що не зловити. Якщо шуцмани знайдуться коло мобілізованих – старатись, якщо знають, дати знати мобілізованим, куди їх ведуть. Зазначувати всім, що вони повинні боротись тільки за Українську Самостійну Державу, а під час її творення, щоб вони не розбігались, але ставали в ряди Української Революційної Армії та слухати наказів Проводу Української Національної Революції.

21. Загальна поведінка укр. шуцманів на селі. Шуцман появившись на селі, повинен поводити себе культурно, не бити, не стріляти, людей старших повинен поважати, не гордитись тим, що на ньому є німець. мундур, нікого не повинен страхати зброєю, не бити, не стріляти старших людей поважати, не тяти з себе великого младца. Коли йому хтось на когось доносить, перевірити, чи це достовірно, і тоді в тій справі зараджувати. Схотівши їсти, не йти в комору на ревізію і там шукати [нрзб.] [...] щось зїсти, за все подякувати і на жадання заплатити. В селі не займатись розпустою. Стрічних увечері людей на вулиці не бити за те, що вони ходять по [нрзб.] [...] не впиватись, не заводити бійки. Шуцман у селі для підлих людей повинен бути пострахом, але добрим добродієм. Гостювати можна, але не брати хабарів.

22. Остатись, щоб не витворити між народом за собою прірви, щоб пізніше нарід не мстився на всіх шуцманах за подіяні поодинокими шуцманами, на наказ німців, кривд. За протинародні вчинки поодиноких шуцманів, відвідати тіж шуцмани – злочинці.

 

ІІ. Відношення до чужонаціональ. населення

1. Відноситись так, як і до свого населення, тому що чужинці, по шуцманах Українцях судитують цілий український нарід, та яка нам на цьому користь, що ми будемо вірно служити німцьові, так само відноситись в справі контигентів, під час облав і т.п. Одначе поборювати імперялістичні тенденції москалів та поляків і носіїв тої ідеї.

2. Уважати, щоб не стати нам у німецьких руках знаряддям до винищення інших підбитих німцями народів. Спеціяльно звернути увагу на відношення до білорусів, доля їх народу нічого не різниться від долі нашого, а боротьба нашого народу і білоруського, за визволення тісно зв[’]язана зі собою. До них відноситись так, як до Українського народу.

3. Не включатись в акцію виловлювання жидів, цю «почесну роботу» залишити німцям. Коли вони їх громлять то видно, що мають у тім якусь ціль.

4. Скрізь підкреслювати свою національну приналежність, та заявляти національну приналежність.

 

ІІІ. В чужонаціональній території

Коли шуцманів кинуть в чужий край (пр. Білорусь, Чехія, Болгарія, Сербія, Греція і т.д.) в ролі карних відділів (для нищення тих народів) – в нищені відмовлятись хоч би тому, що це є політично не доцільним. Так само німці можуть змобілізовати з того народу і послати їх нищити, як в помсту наш нарід.

Зношу у світі про нас говорили б, як про погромників, грабіжників, поводити там треба себе культурно, або треба знати, що по цьому чужинці будуть оцінювати нас. Старатися відшукувати зв[’]язки з місцевими революціонерами організаціями того народу, на якого народу знаходилося б території, але не для провокації але співпраці, чужому населенню розповідати про визвольну боротьбу у нас, народити та відкреслити готовність українського народу нав[’]язати дружні відносини зо всіма поневоленими народами до спільної боротьби за визволення.

2. Запоручувати неправдиві твердження німецької пропаганди, що ніби на домагання українського народу громиться жидів, що українці вміють тільки грабити і громити. Вказувати на історичні факти, що україн. нарід має свою власну минувшину, нарід який не зносить чужої займанщини, що має всі дані на те, щоби бути самостійними, та щоб незалежність поодиноких народів в поневолених у великій мірі залежатиме від того, чи Україна буде незалежною. Повстання Української Незалежної Держави буде фактом і вислідом розвалу як московського, так і німецького імперіялізмів. Заявляти, що український нарід не готовиться поневолювати інші народи, але навпаки, – хоче, щоб кожний нарід мав незалежність, що український нарід буде боротись з кожним окупантом аж до останньої перемоги над ворогом. Пропагандувати клич: «Хай живе революція всіх поневолених народів», «Свобода народам і людині» і т.д.

 

ІV. Моральний стан шуцмана

Шуцман себе перш всього має поводити культурно, його ніхто не повинен бачити пяним. Не грабить. До людей відноситись чесно, не лаятись, не побиває нікого, не стріляє людей – одночасно – не дозволить собі сплямити своєї національної честі. Як військовик – шанує своїх наставників, особливо перед чужинцями мусить наказатися добрим прикметом вояка. В товаристві бути вихованим. На вулиці заховує повагу – не курить, не їсть, не проходжає з гумовою чи деревяною палкою. При зустрічі з чужинцями не понижати себе, не ослаблювати себе перед німцем, а бути вояком. На образи відповідає так як це йому диктує національна гордість.

 

V. Відношення до німців

Шуцман перед німцем не повинен себе понижити, усякі услухи для німців виконує тільки службовою дорогою. Позбутись (якщо таке є) почуття нишення раси. Бо німецька раса ни є нічим краща від нашої (хіба що вміють вдержати терор), не бути мурином, але свідомим Українцем. Не йти на агентурну роботу до німців, не запродуватись їм, не ждати з їх сторони ласки для себе, на уживлянє себе не уважати або Управільною частиною українського народу.