Документи
Повідомлення Оперативної групи “С” Поліції безпеки та СД про мінування, вибухи та пожежі у центрі Києва та Києво-Печерській Лаврі, страту єврейського населення міста (з донесення про події в СРСР № 106). Берлін, 7 жовтня 1941 р.
07 жовтня 1941 р.
Переклад з німецької
Берлін, 7 жовтня 1941 р.
Начальник Поліції безпеки та СД
Таємна справа Райху! 48 примірників
Донесення про події в СРСР № 106
ІІ. Донесення оперативних груп та команд
Передова команда зондеркоманди 4а під керівництвом оберштурмфюрерів СС Гефнера та Янссена у кількості 50 чоловік увійшла у Київ разом з бойовими частинами 19 вересня 1941 р. Головна команда зондеркоманди 4а дісталася Києва 25 вересня 1941 р., тоді як штандартенфюрер Блобель вже побував у Києві 21 та 22 вересня. Передова команда штабу групи – капітан охоронної поліції Крумме, оберштурмфюрери СС др. Крігер і Бройн та обершарфюрер СС Браун, увійшла у Київ 21 вересня 1941 р. Штаб групи прибув слідом 25 вересня 1941 р.
Внаслідок тривалих боїв за Київ навколишні села зруйновані, а врожай знищений. Саме ж місто було взято німецькими військами незруйнованим, лише передмістя сильно пошкоджені. На головних вулицях міста зведено барикади, встановлені також протитанкові загороди. Населення Києва не брало участі в обороні міста і дружньо зустріло вступаючі німецькі війська. У місті виявлено велику кількість злидарських кварталів, частина населення жила у підвалах на 2–3 поверхи униз. У цих підвалах відвідувачам відкрилася жахлива картина соціального життя. У темних коридорах, позбавлених сонячного світла, мешкають глибоко під землею матері з дітьми, двірники та домробітниці. У цих підвалах, де стоять топки та котли парового опалення, у деяких бокових відгалуженнях, повністю засмічених та захаращених, відгороджено дошками окремі невеликі кутки. В одному такому кутку, який ледь освітлювався лише однією восковою свічкою, жила, для прикладу, жінка з 3 дітьми, з яких найстаршому 5 років. Приміщення за величиною приблизно 1,5×3 м. Стіни не штукатурені, вкриті пліснявою та павутинням. У проході стояв невеликий примус, а за самою загородкою з рейок – покриті брудом нари. З меблів нічого більше не було. Разом з людьми у цих норах мешкають свині, кури, коти та собаки. На противагу цьому стоять урядові палаци, себто органів влади, заввишки до 8 поверхів, забезпечені усіма розкошами та сучасним устаткуванням. Так само квартири чиновників, енкаведистів, партійних функціонерів та командирів також цілком у доброму стані та частково сучасно обладнані. Громадські будинки добільшовицького часу, а також не чисельні ще існуючі церкви добре збереглися. Будинки органів влади та НКВС планомірно розграбовані, наявні документи та архівні матеріали, якщо не були забрані з собою, спалені.
Вперше Вермахтом планомірно були взяті під контроль громадські будівлі, фабрики та досить незначна кількість наявних запасів товарів, так що мародерства з боку військовослужбовців Вермахту та населення у великих масштабах не було*.
Одразу ж у перший день зайняття Києва з боку населення стали надходити численні повідомлення про міни та інші вибухові матеріали у громадських будівлях та житлових будинках. 20 вересня 1941 р. спрацювала міна з годинниковим механізмом, яка вибухнула у Цитаделі**, де розміщувався артилерійський штаб. При цьому загинув серед інших генерал від артилерії фон Зайдліц. 24 вересня 1941 р. у приміщенні німецької польової комендатури стався вибух***, з якого протягом дня розрослась, особливо через нестачу води, велика пожежа. Наступними вибухами та подальшими пожежами були зруйновані велика частина центра міста та окремі найбільші будинки у прилеглих районах. Для локалізації цієї пожежі Вермахт був змушений провести подальші підривні роботи, щоб зашкодити перекиданню вогню на сусідні міські квартали або будинки. Внаслідок цих вимушених вибухів мали бути звільнені у примусовому порядку, крім інших, також будинки штабу групи та зондеркоманди 4а. Будинок штабу (колись палац, потім пансіон для дівчат, а в останні декілька років адміністративний будинок НКВС4*) внаслідок вимушених вибухів сильно постраждав. Прибирання та ремонтні роботи займуть деякий час. У штабному будинку передовою командою при уважному обстеженні приміщень було знайдено і знешкоджено близько 75 пляшок так званого “коктейлю Молотова”. Наприклад, в іншому випадку групою саперів Вермахту у Музеї Леніна було знайдено близько 70 центнерів вибухівки, підрив якої мав бути скерований короткохвильовим передатчиком5*. Та все ж відповідним службам вдалося у тій частині міста, де виникла велика пожежа, її обмежити, а також локалізувати. Зі слів населення, у Києві знаходиться червоний винищувальний батальйон, а також багато енкаведистів та членів Комуністичної партії, які мають завдання здійснювати весь час акти саботажу. В останні дні більше нічого подібного до саботажу, вибухів і підпалів не відбувалося. У відповідь на це негайно були проведені з успіхом контрзаходи.
Насосна станція та електростанція так само зруйновані більшовиками безпосередньо перед їхнім відступом. Тим часом вдалося відновити насосну станцію та ввести її в експлуатацію6*, таким чином, принаймні частина міста може бути забезпечена водою. Введення в експлуатацію електростанції та зруйнованих ліній електропередачі триватиме ще деякий час. Поширені серед населення Києва чутки, що при включенні електричного струму спрацюють детонатори інших мін або вибухових зарядів, здається, не відповідають дійсності, оскільки електростанція, як уже згадувалося, незадовго перед відходом червоних була зруйнована. Однак, про всяк випадок прийнято відповідні запобіжні заходи.
Внаслідок руйнувань, в основному будинків, та примусової евакуації з небезпечних вулиць без даху над головою залишилося приблизно 25000 осіб, вони були змушені перші дні окупації провести під відкритим небом7*. Пов’язані з цим незручності потерпілими були сприйняті цілком спокійно. Ніяких серйозних інцидентів або взагалі панічного настрою не було. Тим часом зачинені та звільнені квартири, якщо вони не постраждали від пожежі або вибухів, були знову повернуті населенню. Насамперед внаслідок ліквідації 29 та 30 вересня 1941 р. приблизно 35000 євреїв8* звільнилися, крім того, відповідні квартири, так що розміщення безхатченків відтепер гарантоване і наразі відбувається.
Кількість населення Києва до війни досягала приблизно 850000 жителів9*. Щодо національного складу10* назвати зараз точні дані поки що неможливо. Кількість євреїв мала становити приблизно 30000011*. Точне число проживаючих у Києві фольксдойче12* у даний час встановлюється командою Центру у справах фольксдойче. Приблизно через 10 днів можна очікувати остаточні результати. Уповноваженою Міською управою так само відразу розпочався облік всіх жителів Києва. Першим кроком такого роду стала обов’язкова реєстрація всіх чоловіків у віці від 15 до 60 років13*.
Неєврейське населення Києва, за винятком незначної частини, наскільки досі можна було встановити, здається, цілком вітає вступ німецького Вермахту, принаймні поки веде себе повністю лояльно. Серед населення у перші дні окупації було помітно велике хвилювання, що німецький Вермахт начебто покине місто напризволяще. Ці чутки з успіхом були розвіяні завдяки відповідним повідомленням через гучномовці, встановлені на машинах. Населення надзвичайно активно повідомляє про імовірні вибухові пристрої або замаскованих енкаведистів, членів партії та червоноармійців. Вперше вдалося встановити той факт, що у порівнянні з минулими випадками ці дані на 90% були правдивими. Причину, можливо, слід вбачати у тому, що міське населення у жодному разі не так залякане, як сільське, і так само у жодному разі не думає, що більшовики коли-небудь повернуться.
Положення з постачанням Києва надзвичайно напружене. Немає запасів продовольства14*, його потрібно доставляти. Уповноваженою Міською управою створено господарчий штаб, серед головних завдань якого є спочатку забезпечення міста найнеобхіднішими продовольчими товарами. Цьому господарському штабу надані необхідні транспортні засоби – машини та гужовий транспорт, тому крайню потребу з часом можна буде спочатку трохи задовольнити доставкою продовольства з колгоспів, які знаходяться під Києвом.
Обурення населення проти євреїв було надзвичайно великим, по-перше, через краще матеріальне становище євреїв при більшовиках та їхньої співпраці з НКВС як донощиків та агентів, по-друге, внаслідок вибухів, що сталися у Києві, які призвели до величезної пожежі. До того ж євреї, безперечно, брали участь у підпалах. Тому населення чекало від німецької влади відповідних санкцій. З цієї причини за домовленістю з комендантом міста всім євреям Києва було наказано з’явитися у понеділок 29 вересня на 8.00 годину у конкретне місце15*. Такі об’яви були розвішені співробітниками створеної української міліції по всьому місту. Одночасно усно було оповіщено, що всі євреї Києва будуть переселені16*. У співпраці зі штабом групи та двома командами полку Поліції “Південь” зондеркоманда 4а 29 та 30 вересня стратила 33771 єврея17*. Гроші, цінні речі, білизна та одяг були збережені та передані частково організації “Націонал-соціалістичний громадський добробут” для фольксдойче, частково – уповноваженій Міській управі для передачі нужденним верствам населення. Акція пройшла без перешкод. Ніяких інцидентів не сталося. Проведені проти євреїв заходи з “переселення” були повністю схвалені населенням18*. Те, що євреї насправді були ліквідовані, навряд чи наразі відомо, хоча за досі існуючим досвідом мало ймовірно, що це наштовхнулося б на спротив. Проведені заходи також були схвалені Вермахтом. До євреїв, які ще залишилися або втекли і потроху повертаються до міста, періодично застосовуються відповідні дії.
Одночасно вдалося схопити і покінчити з низкою енкаведистів, комісарів та партизанських ватажків.
Бандерівці внаслідок арештів, проведених командою до взяття Києва19*, втратили свою ударну силу і, як встановлено, займаються розповсюдженням листівок та розклеюванням плакатів. Проведено 3 арешти, будуть наступні.
З боку штабу групи, а також зондеркоманди 4а та Оперативної команди 5, яка так само увійшла у Київ, були одразу нав’язані контакти з керівними органами. З ними була досягнута домовленість щодо постійного співробітництва, і на щоденних засіданнях обговорювалися актуальні проблеми.
Про діяльність оперативних команд буде детально повідомлятися у відповідних донесеннях щоразу при накопиченні матеріалу.
*...мародерства з боку військовослужбовців Вермахту та населення у великих масштабах не було... – неправильне твердження. Масове грабування у Києві магазинів, складів, баз почалося мешканцями міста ще 18 вересня і продовжувалося 19 вересня, коли у місто увійшли німецькі війська. Їм, по суті, вже не було чого грабувати з громадського майна. Але ще залишалося майно в покинутих оселях, у привласненні якого були також помічені німецькі солдати (док. № 18, с. 216; Кузнецов А. Бабий Яр. – К., 2008. – С. 26–27, 58–59).
**...20 вересня 1941 р. спрацювала міна з годинниковим механізмом, яка вибухнула у Цитаделі... – див. док. “Запис києвознавця Д. Малакова розповіді колишнього сапера лейтенанта М. Татарського...”, коментар * до док. “Повідомлення Оперативної групи “С” [...] з донесення про події в СРСР № 97...”.
***...24 вересня 1941 р. у приміщенні німецької польової комендатури стався вибух... – див. коментар *** до док. “Повідомлення Оперативної групи “С” [...] з донесення про події в СРСР № 97...”.
4*...колись палац, потім пансіон для дівчат і в останні декілька років адміністративний будинок НКВС... – йдеться про будинок (1838–1842) Міжнародного центру культури і мистецтв Федерації профспілок України (алея Героїв Небесної Сотні, 1), де до 1920 р. розміщувався Інститут шляхетних дівчат, у 1920–1934 рр. – різні державні установи, у 1934–1941 рр. – НКВС УРСР, у 1950–2000-х рр. – Жовтневий палац культури.
5*...у Музеї Леніна було знайдено близько 70 центнерів вибухівки, підрив якої мав бути скерований короткохвильовим передатчиком... – див. коментар 5* до док. “Повідомлення Оперативної групи “С” [...] з донесення про події в СРСР № 97...”.
6*...вдалося відновити насосну станцію та ввести її в експлуатацію... – вода з’явилася у місті 5 жовтня 1941 р. (Хорошунова И. Первый год войны. Киевские записки // Єгупець. – 2001. – № 9. – С. 58).
7*...приблизно 25000 осіб без даху над головою, які змушені були перші дні окупації провести під відкритим небом... – у ніч з 24 на 25 вересня 1941 р. мешканці прилеглих до палаючого Хрещатика будинків, а вже у наступну ніч і прилеглих кварталів були відселені німцями завдяки оповіщенню через гучномовці. Багато з виселених киян змушені були провести не один день і ніч у навколишніх парках, зокрема на Володимирській гірці, Золотоворітському сквері. Заборонена зона навколо Хрещатика діяла до 2 жовтня (Klaus Jochen Arnold. Die Eroberung und Behandlung der Stadt Kiew durch die Wehrmacht im September 1941: Zur Radikalisierung der Besatzungspolitik // Militärgeschichtliche Mitteilungen. – Bd. 58. – 1999. – S. 52; Малаков Д. Оті два роки... У Києві при німцях. – К., 2002. – С. 92, 95–96, 102; Малаков Д. Київ 1939–1945. Фотоальбом. – К., 2005. – С. 140).
8*...внаслідок насамперед ліквідації приблизно 35000 євреїв 29 та 30 вересня 1941 р.... – нижче у цьому ж документі названо точну цифру розстріляних у Бабиному Яру 29–30 вересня євреїв – 33771 людина.
9*...Кількість населення Києва до війни досягала приблизно 850000 жителів... – за переписом 1939 р. у Києві проживали 846724 жителі, а напередодні війни – 930 тис. жителів (ГАРФ, ф. Р-7021, оп. 65, д. 9, л. 1; коментар 87* до док. “Спогади Н. Лінки (Геппенер) “Великая Отечественная война 1941–1945 гг. (Киев)”...”).
10*...національного складу... – за переписом 1939 р. населення Києва (846724 жителі) за національним складом розподілялося так: українці – 450556, росіяни – 139495, євреї – 224236, поляки – 11808, інші – 20629 осіб, а за віком наступним чином: до 1 року – 20455, від 1 року до 7 років – 78354, від 8 років до 15 включно – 102540, від 16 років до 54 включно – 562031, від 55 років і більше – 83155, невідомий вік – 183 (ГАРФ, ф. Р-7021, оп. 65, д. 9, л. 1).
11*...Кількість євреїв мала становити приблизно 300000... – за переписом 1939 р. у Києві мешкали 224236 євреїв (ГАРФ, ф. Р-7021, оп. 65, д. 9, л. 1; коментар 10* цього документа).
12*...число проживаючих у Києві фольксдойче... – на 1 квітня 1942 р. у Києві було зареєстровано 2797 місцевих німців (фольксдойче), які складали 0,8% від загальної кількості мешканців Києва – 352139 осіб (Малюженко Л. Київ за 1942 р. / публікація С. Білоконя // Наше минуле. – № 1 (6). – К., 1993. – C. 157).
13*...обов’язкова реєстрація всіх чоловіків у віці від 15 до 60 років... – детально про це див. коментар 45* до док. “Спогади Н. Лінки (Геппенер) “Великая Отечественная война 1941–1945 гг. (Киев)”...”).
14*...Положення з постачанням Києва надзвичайно напружене. Немає запасів продовольства... – про знищення радянською владою продовольчих запасів у Дніпрі перед залишенням міста згадував колишній голова КМУ Л. Форостівський: “Перед утечею з Києва большевики приступили до нищення харчових запасів: у Дніпро кинули тисячі мішків з борошном, цукром, ба, навіть, сіллю; олію вилили на вулицю; горілку й спирт спустили до каналізаційної мережі” (Форостівський Л. Київ під ворожими окупаціями. – Буенос-Айрес, 1952. – С. 22). Про затоплення у Дніпрі продовольства (борошно, крупи та ін.) авторці також розповідала корінна киянка, котра пережила у місті німецьку окупацію, – Віра Миколаївна Сєлєнтьєва, 1927 р.н.
15*...з’явитися у понеділок 29 вересня на 8.00 годину у конкретне місце... – збір євреїв був призначений на перетин вулиць Мельника–Дегтярівської біля Єврейського кладовища на Лук’янівці (див. коментар 37* до док. “Спогади Н. Лінки (Геппенер) “Великая Отечественная война 1941–1945 гг. (Киев)”...”).
16*...Одночасно усно було оповіщено, що всі євреї Києва будуть переселені... – промовисте свідчення про те, що ця чутка була поширена з подання німців.
17*...зондеркоманда 4а 29 та 30 вересня стратила 33771 єврея... – у А. Круглова це місце прокоментовано наступним чином: “Хотя все жертвы отнесены в документе на счет зондеркоманды 4а, в действительности эта команда расстреляла 10–12 тыс. евреев; остальные евреи были расстреляны 45-м резервным полицейским батальоном” (Без жалости и сомнения: Документы о преступлениях оперативных групп и команд полиции безопасности и СД на временно оккупированной территории СССР в 1941–1944 гг. / Сост. А. Круглов. – Ч. III. – Днепропетровск, 2009. – С. 78).
18*...Проведені проти євреїв заходи з “переселення” були повністю схвалені населенням... – це не так. Населення було перелякане і пригнічене, “рожеві окуляри”, через які сприймалася німецька влада, у значної більшості киян зникли (див. док. “Спогади Н. Лінки (Геппенер) “Великая Отечественная война 1941–1945 гг. (Киев)”...”, Хорошунова И. Первый год войны. Киевские записки // Єгупець. – 2001. – № 9. – С. 57–58).
19*...Бандерівці внаслідок арештів, проведених командою до взяття Києва... – репресивні заходи проти ОУН-Б розпочалися після проголошення у Львові членами ОУН-Б 30 червня 1941 р. Акту відновлення незалежності Української держави. 5 липня 1941 р. у Кракові був заарештований і депортований до Берліна С. Бандера, який з 29 червня був під домашнім арештом, 9 липня у Львові були заарештовані Я. Стецько і Р. Ільницький (Косик В. Правда історії. Роки окупації України 1939–1944 (Зб. статей). – К., 2008. – С. 39–40). Перші масові арешти членів ОУН-Б (до сотні чоловік) як на українських землях, так і в Райху були проведені німецькою Поліцією безпеки і СД 15 вересня 1941 р. (Україна в Другій світовій війні у документах: зб. нім. арх. матеріалів / Упоряд. В. Косик. – Т. 1. – Львів, 1997. – С. 298).
Berlin, den 7. Okt[ober] 1941
Der Chef der Sicherheitspolizei und des SD
B. Nr. IV A 1 – 1 B/41 – gRs –
Geheime Reichssache!1 48 Ausfertigungen
36.2 Ausfertigung
І. [...]3
ІІ. Meldungen der Einsatzgruppen und -kommandos
[...]4
Ein Vorkommando des Sonderkommandos 4a traf unter Führung der SS-Obersturmführer Häfner und Janssen in Stärke von 50 Mann mit der kämpfenden Truppe am 19.9.[19]41 in Kiew ein. Das Hauptkommando des Sonderkommandos 4a erreichte Kiew[s] am 25.9.[19]41, nachdem Standartenführer Blobel bereits am 21. und 22.9 in Kiew gewesen war. Das Vorkommando des Gruppenstabes, Hauptmann der Schutzpolizei Krumme, SS-Obersturmführer Dr. Krieger und Breun und SS-Oberscharführer Braun rückten am 21.9.[19]41 in Kiew ein. Der Gruppenstab folgte am 25.9.[19]41 nach.
Durch die langen Kämpfe um Kiew waren die umliegenden Dörfer zerstört und die Ernte vernichtet worden. Die Stadt selbst wurde durch die deutschen Truppen unzerstört genommen, lediglich die Vororte wiesen starke Beschädigungen auf. In den Hauptstrassen der Stadt waren Barrikaden errichtet, auch Hindernisse für Panzer angelegt. Die Bevölkerung Kiews hat sich an der Verteidigung der Stadt nicht beteiligt5 und bereitete den einmarschierenden deutschen Truppen einen freudigen Empfang. In der Stadt wurden Elendsviertel grössten Ausmasses vorgefunden, teilweise hauste die Bevölkerung bis zu 2 und 3 Stockwerken tief in Kellern. In diesen Kellergeschossen bot sich den Besuchern ein grauenvolles soziales Bild. In dunklen Gängen, völlig ohne Tageslicht, hausen tief unter der Erde Mütter mit ihren Kindern, Strassenarbeiter und Hausangestellte[n]. In diesen Kellergeschossen, in denen die Feuerungsanlagen und Wasserkessel für die Dampfheizung stehen, sind in einigen Seitengängen, die völlig verschmutzt und verschlammt sind, einige kleine Winkel mit Brettern abgeschlagen. In einem solchen Winkel, der lediglich durch eine Wachskerze notdürftig beleuchtet wurde, wohnte beispielweise eine Frau mit 3 Kindern, von denen das älteste 5 Jahre alt war. Der Raum war etwa 1,5×3 m gross. Die Wände bestanden aus unverputztem Mauerwerk, das verschimmelt und von Spinnweben bedeckt war. Auf dem Gang stand ein kleiner Petroleumkocher und im Lattenverschlag selbst eine von Schmutz starrende Pritsche. Sonstiges Mobiliar war nicht vorhanden. Mit den Menschen zusammen hausen in diesen Erdlöchern Schweine, Hühner, Katzen und Hunde. Dem gegenüber stehen die Regierungspaläste bzw. die der Behörden bis zu 8 Stockwerken hoch und mit allem Prunk und neuzeitlichen Einrichtungen versehen. Ebenso sind die Wohnungen der Beamten, NKWD-Angehörigen, Parteifunktionäre und Offiziere ebenfalls in durchaus gutem Zustande und teilweise modern ausgerüstet. Die öffentlichen Gebäude aus der vorbolschewistischen Zeit sowie die wenigen noch vorhandenen Kirchen sind gut erhalten. Die Gebäude der Behörden und des NKWD sind planmässig ausgeraubt, das vorhandene Akten- und Archivmaterial – soweit nicht mitgenommen – verbrannt.
Seitens der Wehrmacht war erstmalig eine planmässige Sicherstellung öffentlicher Gebäude, Fabriken und der in kleinster Menge vorhandenen Warenbestände erfolgt, sodass Plünderungen seitens Angehöriger der Wehrmacht und Bevölkerung in grösserem Masse nicht stattgefunden haben.
Gleich am ersten Tage der Besetzung Kiews wurden seitens der Bevölkerung in grossem Masse Meldungen über Minen- und anderes Sprengmaterial in öffentlichen Gebäuden und Wohnhäusern gemacht. Am 20.9.[19]41 gelangte durch Zeitzünder eine Mine in der Zitadelle, in der ein Artilleriestab untergebracht war, zur Explosion. Hierbei ist u.a. General der Artillerie von Seydlit[z]6 gefallen. Am 24.9.[19]41 erfolgte eine Explosion in den Räumen der deutschen Feldkommandantur, aus dem sich insbesondere aus Wassermangel im Laufe des Tages ein Grossbrand entwickelte. Durch weitere Explosionen und nachfolgende Brände ist ein grosser Teil der Innenstadt und einzelne grössere Gebäude in den Aussenbezirken zerstört worden. Zur Eindämmung dieser Brände war die Wehrmacht gezwungen, weitere Sprengungen vorzunehmen, um ein Übergreifen des Feuers auf weitere Stadtviertel bzw. Gebäude zu verhindern. Auf Grund dieser notwendigen Sprengungen mussten u.a. auch die Dienstgebäude des Gruppenstabes und des Sonderkommandos 4a zwangsweise geräumt werden. Das Dienstgebäude des Gruppenstabes (ehemals ein Schloss, später Mädchenpensionat und seit einigen Jahren Bürohaus des NKWD) wurde durch die notwendigen Sprengungen stark in Mitleidenschaft gezogen. Die Aufräumungs- und Ausbesserungsarbeiten werden einige Zeit beanspruchen. In dem Dienstgebäude des Gruppenstabes wurden durch das Vorkommando bei intensivster Durchsuchung der Räume ca. 75 sogenannte “Molotow-Cocktails”-Flaschen (Sprengmittel) aufgefunden und unschädlich gemacht. In einem anderen Falle wurden z.B. durch die Suchtrupps der Wehrmacht im Lenin-Museum rund 70 Zentner Sprengstoff aufgefunden, deren Explosion durch Kurzwellensender ausgelöst werden sollte. Inzwischen ist es den verantwortlichen Stellen gelungen, den entstandenen Grossbrand auf dem entsprechenden Stadtteil zu beschränken und auch einzudämmen. Nach Aussagen aus Kreisen der Bevölkerung befinden sich in Kiew ein Rotes Störungsbataillon sowie viele Angehörige des NKWD und der Kommunistischen Partei, die den Auftrag haben, laufend Sabotageakte zu verüben. Zu irgendwelchen Sabotageakten, die Sprengungen und Anlegung von Bränden ist es in den letzten Tagen nicht mehr gekommen. Diesbezügliche Gegenmassnahmen wurden umgehend mit Erfolg eingeleitet.
Wasser- und Elektrizitätswerk sind durch die Bolschewiken unmittelbar vor deren Abzug ebenfalls zerstört worden. Inzwischen konnte das Wasserwerk wieder hergestellt und in Betrieb genommen werden, sodass zumindest ein Teil der Stadt mit Wasser versorgt werden kann. Die Wiederinbetriebnahme des Elektrizitätswerkes und der zerstörten Leitungen wird noch einige Zeit dauern. Das unter der Bevölkerung Kiews verbreitete Gerücht, nach dem bei Wiedereinschaltung des Stroms weitere Minen bzw. Sprengladungen zur Entzündung gebracht werden, scheint nicht den Tatsachen zu entsprechen, da das Elektrizitätswerk – wie bereits erwähnt – erst kurz vor Abzug der Roten zerstört wurde. Entsprechende Vorsichtsmassnahmen sind jedoch für alle Fälle getroffen.
Durch die Zerstörungen insbesondere von Häusern und die zwangsweise angeordnete Räumung von gefährdeten Strassenzügen waren ungefähr 25000 Personen obdachlos geworden und mussten die ersten Tage der Besetzung unter freiem Himmel verbringen. Die damit verbundenen Unbequemlichkeiten wurden seitens der Betroffenen durchaus mit Ruhe aufgenommen. Zu irgendwelchen ernstlichen Zwischenfällen oder gar Panikstimmung ist es nicht gekommen. Inzwischen sind einmal die gesperrten und geräumten Wohnungen, soweit sie nicht den Bränden oder Sprengungen zum Opfer gefallen sind, für die Bevölkerung wieder freigegeben. Zum anderen sind durch die Liquidation von zunächst ca. 35000 Juden am 29. und 30.9.41 entsprechende Wohnungen freigeworden, sodass die Unterbringung der Obdachlosen nunmehr gesichert ist und zwischenzeitlich auch erfolgte.
Die Bevölkerungszahl von Kiew belief sich vor Kriegsausbruch auf rund 850000 Personen. Über die volkstumsmässige Zusammensetzung können zur Zeit genaue Angaben noch nicht gemacht werden. Der Anteil der Juden soll ca. 300000 betragen. Die Gesamtzahl der in Kiew lebenden Volksdeutschen wird augenblicklich durch ein Kommando der Volksdeutschen Mittelstelle erfasst. Nach ungefähr 10 Tagen ist mit dem Abschlussergebnis zu rechnen. Seitens der kommissarischen Stadtverwaltung ist ebenfalls sofort mit der Erfassung sämtlicher Einwohner Kiews begonnen worden. Als erste Massnahme dieser Art haben sich sämtliche männlichen Personen im Alter von 15 bis 60 Jahren zu melden.
Die nicht judische Bevölkerung Kiews, von einem kleinen Teil abgesehen, scheint, soweit sich das bisher feststellen lässt, den Einmarsch der Deutschen Wehrmacht durchaus zu begrüssen, zumindest verhält sie sich bisher durchaus loyal. Unter der Bevölkerung machte sich in den ersten Tagen der Besetzung eine grössere Unruhe darüber bemerkbar, weil die Deutsche Wehrmacht angeblich die Stadt ihrem Schicksal überlassen werde. Diesem Gerücht wurde mit Erfolg durch entsprechende Verlautbarungen über Rundfunkwagen entgegengetreten. Die Beteiligung der Bevölkerung mit Angaben über vermutliche Sprengkörper oder versteckte Angehörige des NKWD, der Partei und der Roten Armee ist ausserordentlich rege. Erstmalig konnte die Tatsache festgestellt werden, dass im Gegensatz zu früher diese Angaben bis zu 90% auf Wahrheit beruhten. Die Begründung hierfür ist vielleicht darin zu suchen, dass die Stadtbevölkerung keineswegs so verängstigt wie die Landbevölkerung ist und auch keineswegs damit rechnet, dass etwa die Bolschewiken zurückkehren würden.
Die Versorgungslage in Kiew ist ausserordentlich angespannt. Lebensmittelvorräte sind nicht vorhanden und müssen herbeigeschafft werden. Durch die kommissarische Stadtverwaltung wurde ein Wirtschaftsstab gebildet, deren Hauptaufgaben zunächst die Versorgung der Stadt mit den notwendigsten Lebensmitteln ist. Diesem Wirtschaftsstab wurden die erforderlichen Transportfahrzeuge, Autos und Pferdefahrwerke zur Verfügung gestellt, sodass die grösste Not durch Herbeischaffung von Versorgungsmitteln aus den in der Nähe von Kiew liegenden Kollektivwirtschaften zunächst einmal dürftig behoben werden kann.
II. Exekutionen und sonstige Massnahmen
Einmal auf Grund der wirtschaftlichen Besserstellung der Juden unter bolschewistischer Herrschaft und ihrer Zuträger- und Agentendienste für das NKWD, zum anderen wegen der in Kiew erfolgten Sprengungen und der daraus entstandenen Grossfeuer, war die Erregung der Bevölkerung gegen die Juden ausserordentlich gross. Hinzu kommt, dass Juden sich nachweislich an der Brandlegung beteiligt hatten. Die Bevölkerung erwartete deshalb von den deutschen Behörden entsprechende Vergeltungsmassnahmen. Aus diesem Grunde wurden in Vereinbarung mit dem Stadtkommandanten sämtliche Juden Kiews aufgefordert, sich am Montag, den 29.9. bis 8.00 Uhr an einem bestimmten Platz einzufinden. Diese Aufrufe wurden durch die Angehörigen der aufgestellten ukrainischen Miliz in der ganzen Stadt angeschlagen. Gleichzeitig wurde mündlich bekanntgegeben, dass sämtliche Juden Kiews umgesiedelt würden. In Zusammenarbeit mit dem Gruppenstabe und 2 Kommandos des Polizei-Regiments Süd hat das Sonderkommando 4a am 29. und 30.9. 33771 Juden exekutiert. Geld, Wertsachen, Wäsche und Kleidungsstücke wurden sichergestellt und zum Teil der NSV zur Ausrüstung der Volksdeutschen, zum Teil der kommissarischen Stadtverwaltung zur Überlassung an bedürftige Bevölkerung übergeben. Die Aktion selbst ist reibungslos verlaufen. Irgendwelche Zwischenfälle haben sich nicht ergeben. Die gegen die Juden durchgeführte “Umsiedlungsmassnahme” hat durchaus die Zustimmung der Bevölkerung gefunden. Dass die Juden tatsächlich liquidiert wurden, ist bisher kaum bekannt geworden, würde auch nach den bisherigen Erfahrungen kaum auf Ablehnung stossen. Von der Wehrmacht wurden die durchgeführten Massnahmen ebenfalls gutgeheissen. Die noch nicht erfassten, bzw. nach und nach in die Stadt zurückkehrenden geflüchteten Juden werden von Fall zu Fall entsprechend behandelt.
Gleichzeitig konnte eine Reihe NKWD-Beamter, politischer Kommissare und Partisanenführer erfasst und erledigt werden.
Die Bandera-Männer hatten durch die vor Kiew seitens der Kommandos erfolgten Festnahmen an Stosskraft verloren und wurde eine Betätigung bisher nur im Verteilen von Flugblättern und Ankleben von Plakaten festgestellt. 3 Festnahmen sind erfolgt7, weitere eingeleitet.
Seitens des Gruppenstabes sowie des Sonderkommandos 4a und des ebenfalls in Kiew eingerückten Einsatzkommandos 5 wurde sofort die Verbindung mit den zuständigen Stellen aufgenommen. Mit diesen Stellen wurde eine laufende Zusammenarbeit erzielt und in täglichen Besprechungen die aktuellen Probleme durchgesprochen.
Über die Tätigkeit der Einsatzkommandos muss bei der Fülle des Materials jeweils durch entsprechende Tätigkeitsberichte im Einzelnen berichtet werden.
[...]8