Документи

Книга 3 | Розділ 4. Діяльність окупаційної влади й місцевого адміністрації у Києві. Національний, релігійний і культурний аспекти. Ставлення до населення й військовополонених. Пропаганда й практика

Записка в.о. завідувача відділу політики Райхсміністерства окупованих східних територій д-ра О. Бройтігама щодо негативних наслідків можливого руйнування Києво-Печерської Лаври та небажаності цієї дії. Берлін, 13 жовтня 1941 р.

13 жовтня 1941 р.

Текст (укр.) Текст (нім.)

Переклад з німецької

Записка

 

Під монастирем у Цитаделі Києва*, який мають залишити руйнуватися, йдеться, очевидно, про відому “Лавру”, найстаріший монастир Росії та України.

Лавра” – одна з найдавніших пам’яток культури України, відома кожному українцю. Золоті бані монастирських церков, що стоять на пагорбах, сяють далеко навкруги і надають Києву неповторного вигляду. Разом з нею може зникнути найцінніша і найцікавіша пам’ятка архітектури України.

Знаменитими є лаврські печери, де сотні років тому в нішах ховали монахів, тіла яких не розкладалися. Ця обставина, що пояснюється певною кислотністю ґрунту, призвела, однак, до віри у чудо.

Зруйнування монастиря може зачепити найболючіші струни як національних, так і релігійних почуттів українців та нанести таким чином важкий удар нашій політиці в Україні. Оскільки там поховано багато монахів, такий вчинок розглядався б одночасно як осквернення цвинтаря. Комуністи не наважилися зазіхнути на Лавру і навіть приблизно до 1933 р. туди допускалися монахи**. Міжнародна спільнота може, ймовірно, дуже сильно зреагувати на руйнацію Лаври.

Тому варто було б подумати, щоб залишити Лавру як пам’ятку архітектури великого культурно-історичного значення, але не дати відродитися їй як монастирю.

 

Берлін, 13 жовтня 1941 р.

Др. Бр[ойтігам]/Кр.

 

КОМЕНТАРІ

 

*...Цитаделі Києва... – детально див. коментар * до док. “Повідомлення Оперативної групи “С” [...] з донесення про події в СРСР № 97...”.

**...приблизно до 1933 р. туди допускалися монахи... – вірніше, до 1930 р., оскільки за постановою Секретаріату Президії ВУЦВК від 21 грудня 1929 р. на території Києво-Печерської Лаври було ліквідовано церковно-релігійну громаду, і Всеукраїнському музейному городку були передані всі лаврські церкви, дзвіниці та печери (Полюшко Г. Врятована Лавра: як це було // Хрещатик. – 1.12.2006. – № 179 (2974). – С. 7).

 

Aufzeichnung

 

Unter dem Kloster auf der Zitadelle von Kiew, das der Zerstörung anheimgegeben werden soll, ist offenbar die berühmte “Lawra” gemeint, das älteste Kloster Russlands und der Ukraine.

Die “Lawra” ist eines der ältesten Kulturdenkmäler der Ukraine und für jeden Ukrainer ein Begriff. Die goldenen Kuppeln der hochgelegenen Klosterkirchen leuchten weit über das Land und geben der Stadt Kiew ihr Gepräge. Mit ihr würde das wertvollste und interessanteste Baudenkmal der Ukraine verschwinden.

Berühmt sind in der Lawra die Höhlengänge, in denen vor Jahrhunderten die Mönche in Nischen offen beigesetzt wurden, ohne zu verwesen. Dieser Umstand wird auf einen bestimmten Säuregehalt der Erde zurückgeführt, hat aber zum Wunderglauben geführt.

Eine Zerstörung des Klostergebiets würde sowohl das Nationalgefühl der Ukrainer als auch das religiöse Gefühl auf das empfindlichste treffen und damit unserer Ukrainepolitik einen schweren Schlag versetzen. Wegen der zahlreichen dort beigesetzten Mönche würde ein solches Vorgehen zugleich als Friedhofschändung betrachtet werden. Die Kommunisten haben es nicht gewagt, die Lawra anzutasten und sogar bis etwa 1933 Mönche zugelassen. Die Weltöffentlichkeit würde auf die Zerstörung der Lawra vermutlich sehr stark reagieren.

Es wäre daher zu überlegen, die Lawra als Baudenkmal von großem, kulturhistorischem Wert bestehen, sie als Kloster aber nicht wieder aufleben zu lassen.

 

Berlin, den 13.10.1941

Dr. Br[äutigam]/Kr.

 

Києво-Печерська Лавра у часи Другої світової війни. Дослідження. Документи / Упоряд. Т.М. Себта, Р.І. Качан. – К.: “Видавець Олег Філюк”, 2016. – C. 532–533 (Коментарі. – С. 791)