Документи
Конфіденційний лист др. Й. Бенцінґа, керівника відділу науки і культури Генералкомісаріату в Києві співробітнику Райхскомісаріату др. Янтке про масове вилучення картин з київських музеїв у тимчасове користування. Київ, 11 квітня 1942 р.
11 квітня 1942 р.
Переклад з німецької
Др. Йозеф Бенцін
Шановний пане др. Янтке!
Минуло лише кілька днів, як Ви залишили чудовий Київ, і сьогодні я вже мушу Вам дещо повідомити, про що зовсім не можу мовчати. Насамперед це призначається лише для Вас. Чи будете Ви з цим щось робити і що саме, повністю залежить від Вас.
Пан фон Франке, на жаль, розпочав одного дня видавати з обох музеїв* картини для прикрашення службових і приватних приміщень. Це стало, звичайно, прикладом: так, генерал Ебергард отримав 3 чи 4 картини**, де вони, без сумніву, ще краще збережуться. Орденсюнкер Кох звелів видати високопоставленому офіцеру СС 5 чи 6 картин***, – чи вони ще у Києві, я не знаю. Ад’ютант Гадерекер розпорядився видати собі 10 картин4*, які, ймовірно, у Києві більше не знаходяться. Оперативний штаб отримав 10 картин5*, що розвішені в його службових приміщеннях. Під час Вашого тут перебування я розповідав Вам, що орденсюнкер Цінк за дорученням ландрата фон Бюнау вилучив 46 картин та різноманітну порцеляну6*. Дуже цікаво, як це здійснювалося. Коли райхскомісар у середині березня був тут у Києві, він, між іншим, уважно і з великою зацікавленістю оглянув обидва музеї. Після чого, 19 березня, перебуваючи у Рівному, він розпорядився, щоб більше жодна картина не вилучалася з цих музеїв7*. Тут не знайшли нічого кращого, ніж вилучити вище зазначені 46 картин і порцеляну та поставити дату отримання 14 березня. Навіть не зазначили нове місцезнаходження картин всупереч вказівкам Райнгардта, завжди записувати місцезнаходження картин. Фройляйн Гейбель про розпорядження райхскомісара, звичайно ж, не повідомили. Ґрімму та мені Цінк розповів, що райхскомісар розпорядився ліквідувати обидва музеї та перевезти їх у Рівне. Тому хотіли спочатку на місці “забезпечити збереження” найкращих картин. Сьогодні пан Цінк заявив мені, що вони хочуть і далі “розкрадати” музеї для місцевих службових приміщень, Оскільки обидва пани з Рівного, тобто Ви і др. Райзер, “дали розпорядження” ландрату фон Бюнау об’єднати обидва музеї, бо Західноєвропейський музей є лише середньовартісним. Нещодавно пан Райнгардт розпорядився також, щоб фройляйн Гейбель час від часу цікавилася новим місцезнаходженням взятих у тимчасове користування картин та їхнім станом. Щоб наразі здійснити це вперше, вона хоче мати відповідне посвідчення, аби можна було заходити до нових тимчасових власників. Під приводом всіляких відмовок намагаються не дати їй цього посвідчення. Хоча і так очевидно, що вона нічого не доб’ється. Сьогодні я спитав Цінка, чи впевнений він, що всі картини, взяті з музеїв у тимчасове користування, знаходяться ще у Києві. На це питання він відповів, що у цьому він не впевнений.
Спочатку я був все-таки досить приголомшений цими речами, моя душа вірного службовця закипіла. Ми були обурені тим, що Оперативний штаб взяв собі у Лаврі деякі убогі картини, щоб вони взагалі не розійшлися по руках, а самі робимо те саме, ми – цивільне управління, яке має запобігати чомусь подібному! З Полтавського музею мені щойно розповіли, що один офіцер наказав зібрати розвішані у кабінетах Вермахту картини, які були взяті у цьому музеї, та повернути їх. Звичайно, можна було б видавати у тимчасове користування картини з музеїв, але тоді потрібно було б вести точний контроль за їхнім місцезнаходженням. Цивільне управління мусить однак обов’язково дбати про честь свого мундира. Місцеві музеї є державною власністю України, а ми є правонаступниками.
Можливо, я розглядаю речі в дещо чорному світлі. Тому це не повинно бути офіційним донесенням Вам як референту відділу ІІі, а лише конфіденційним листом. Якби це було донесенням, я мав би все підтвердити точними цифрами і датами.
Сподіваюся, що незабаром знову зможу привітати Вас тут ще раз, і, очікуючи розпорядження для відділу ІІі, залишаюся з найкращими вітаннями
Йозеф Бенцінґ
Передайте мої вітання також др. Райзеру!
Др. Ґрімм так само передає вітання.
P.S. У рамках обслуговування військових підрозділів я запропонував наразі відкрити тимчасово ці музеї для зацікавлених солдат, тому що, дійсно, існує потреба. Кожного дня надходять запити щодо цього. Мені було відмовлено під тим приводом, що ми не можемо показувати солдатам музеї, які “грабуємо”. Проте ж, у всіх газетах великими літерами пишеться про увагу до наших солдат, які віддають на фронті за нас своє життя.
*…з обох музеїв… – йдеться про Музей російського мистецтва (нині Національний музей «Київська картинна галерея») та Музей західного та східного мистецтва (нині Національний музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків).
**…генерал Ебергард отримав 3 чи 4 картини… – для прикрашення Міської комендатури Києва (комендант генерал-майор К. Ебергард) по вул. Кірова, 5 (суч. Центральний будинок офіцерів Збройних сил України по вул. М. Грушевського, 30/1) з Музею західного та східного мистецтва 26 листопада 1941 р. були видані дві картини: П. Кастельс “Баталія” (інв. № 3898) та копія картини Ф. Гварді “Венеція” (інв. № 22) (ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 20, арк. 273, 292).
***…Орденсюнкер Кох звелів видати високопоставленому офіцеру СС 5 чи 6 картин… – для вищого керівника СС і Поліції Південної Росії Ганса Прюцманна 26 січня 1942 р. з Музею російського мистецтва були видані 4 картини: К. Крижицький “Море” (47×58, акварель, папір, інв. № 1620) та “Гори” (48×70, олія, полотно, інв. № 1619), М. Дубовський “Зима” (55×75, олія, полотно, інв. № 1760) і К. Гун “На Волзі” (56×87, олія, полотно, інв. № 258), а з Музею західного та східного мистецтва – дві картини: Людольф де Йонг “Відпочинок мисливців” (інв. № 5228), Гендрік Якобс Дуббельс “Бурхливе море” (інв. № 5279), та 12 графічних ескізів Олександра Пащенка (ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 20. арк. 259, 279). Ще раніше, 12 грудня 1941 р., чотири картини із Музею західного та східного мистецтва отримав штаб поліцейського полку спеціального призначення, який передав їх 10 березня 1942 р. бригадефюреру СС Г. Гальтерманну. З цих чотирьох картин наприкінці 1942 р. три були повернуті у музей, а одна – Гюстав Курбе “Осінь у лісі” (інв. № 6680) опинилася у вже згадуваного Ганса Прюцманна (там само, арк. 275–277, 292, 299).
4*…Ад’ютант Гадерекер розпорядився видати собі 10 картин… – Гадерекер, ад’ютант в.о. генералкомісара Київської генеральної округи, отримав у Музеї західного та східного мистецтва 26 листопада 1941 р. 4 картини для казино Генералкомісаріату по вул. Кірова, 3 (суч. будинок посольства Китайської Народної Республіки по вул. М. Грушевського, 32) та 20 грудня 1941 р. – 11 картин і 7 предметів домашнього вжитку для квартири в.о. генералкомісара Гельмута Квіцрау (ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 20. арк. 274, 278, 316).
5*…Оперативний штаб отримав 10 картин… – 10 лютого 1942 р. Оперативний штаб райхсляйтера Розенберґа з Музею російського мистецтва отримав у тимчасове користування 10 картин: 1) В. Полєнов “Рибалки” – 61×46, олія, полотно, інв. № 1461; 2) невідомий художник кінця ХІХ ст. “Причал” – краєвид, 49×63, олія, полотно, інв. № 543; 3) Л. Вичулковський “Карпати взимку” – краєвид, поч. ХХ ст., 60×7[1], пастель, папір, інв. № 2015; 4) К. Козіцин “Біля річки” (“Краєвид з дітьми, що купаються”) – пер. пол. ХХ ст., [5]5,[5]×82,5, олія, полотно, інв. № 766; 5) К. Бахтін “Березень 1908 р.” – 49×66, олія, полотно, інв. № 1536; 6) невідомий художник пер. пол. ХХ ст. “Озеро весною” – 63×85, олія, полотно, інв. № 823; 7) невідомий художник пер. пол. ХХ ст. “Маки” – пейзаж, 42×63, олія, полотно, інв. № 396; 8) О. Писемський “Яблуні” – краєвид, 36×53, олія, полотно, інв. № 874; 9) А. Попов “Гірська річка” – краєвид, 24×32, олія, полотно, інв. № 723 (у каталозі втрачених творів Київського музею російського мистецтва ця картина приписується Лукіану Попову, див. Каталог произведений Киевского музея русского искусства, утраченных в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. (живопись, графика) / Сост. М.Д. Факторович, Е.И. Ладыженская. – К., 1994. – С. 121); 10) Лойко “Річка” – пер. пол. ХХ ст., краєвид, 16×27, олія, полотно, інв. № 832. Всі картини були повернуті музею (ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 20, арк. 260, 311).
З цих картин одна – К. Козіцина “Біля річки” – була повторно видана у тимчасове користування 3 липня 1943 р. Управлінню військової картографії та геодезії у Києві (там само, арк. 311), а дві інші – В. Полєнова “Рибалки” та А. Попова “Гірська річка” були вивезені КУАБМ 23 вересня 1943 р. через Кам’янець-Подільський – Кьоніґсберг – маєток Ріхау біля Велау до маєтку графа Шверіна у Вільденгофі у Східній Пруссії. Перша була вивезена в ящику “О 12” під № 18 як “Краєвид. Море, рибацький човен на березі, рибалки”, друга – в ящику “О 6” під № 61 як “Краєвид. Міст над гірською ущелиною”. Ймовірно, загинули у пожежі маєтку у Вільденгофі 17 лютого 1945 р. (BArch/B-323/495, up.; ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5. спр. 8, арк. 111–111зв., 130, 138, 139; ГДА СБУ, спр. 74305-ФП, т. 1, арк. 22, 33, 54; Кульженко П.А. Спомин / Публікація С. Білоконя // Пам’ятки України. – 1998. – № 1. – С. 151–153).
Крім вище згаданих, досі вважаються зниклими картини К. Бахтіна “Березень 1908 р.”, О. Писемського “Яблуні”, невідомого художника кінця ХІХ ст. “Причал” (Каталог произведений... – С. 24, 105, 116).
6*…орденсюнкер Цінк за дорученням ландрата фон Бюнау вилучив 46 картин та різноманітну порцеляну… – для генералкомісара Київської генеральної округи Вальдемара Маґунії за розпискою, датованою 14 березня 1942 р., з Музею західного та східного мистецтва у тимчасове користування були вилучені 41 картина, а з Музею російського мистецтва – 6 картин (Ю. Клєвєр: “Хата у лісі”, інв. № 219, “Зимовий вечір на морі”, інв. № 260, “Захід сонця взимку”, інв. № 232; К. Маковський “Монах-пілігрим”, інв. № 1793; Л. Соломаткін “Восхвалителі”, інв. № 1729; В. Орловський “Пашня”, інв. № 1590), 12 ваз, 2 порцелянових блюда, 1 блюдо-таріль та 13 тарілок (ЦДАВО України, ф.3206, оп. 5, спр. 20, арк. 281–281зв., 289–291зв.). З 41 картини Музею західного та східного мистецтва було повернуто 22 картини 30 червня 1942 р. і 1 картину 14 квітня 1943 р. (ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5. спр. 20, арк. 281–281зв., 289–291зв.).
Картини Ю. Клєвєра “Зимовий вечір на морі”, К. Маковського “Монах-пілігрим”, В. Орловського “Пашня” та Л. Соломаткіна “Восхвалителі” досі вважаються зниклими (Каталог произведений... – С. 57, 81, 110, 131).
7*…19 березня, перебуваючи у Рівному, він розпорядився, щоб більше жодна картина не вилучалася з цих музеїв… – див. док. № 176.
Kiew, den 11.4.[19]42
Sehr geehrter Herr Dr. Jantke!
Es sind erst ein paar Tage vergangen, seitdem Sie dem schönen Kiew den Rücken gekehrt haben und heute schon muss ich Ihnen etwas berichten, was ich nicht ganz für mich behalten kann. Es ist vorerst nur für Sie bestimmt; ob und was Sie damit machen, liegt ganz bei Ihnen.
Herr von Franqué1 hatte leider mal begonnen, Bilder aus den beiden Museen zur Ausschmückung der Dienst-und Privaträume herauszugeben. Das hat natürlich Schule gemacht: so hat General Eberhard 3 oder 4 Bilder erhalten, wo sie sicherlich noch am besten aufgehoben sind. Ordensjunker Koch hat einem höheren SS-Offizier 5 oder 6 Bilder herausgeben lassen; ob sie noch in Kiew sind, weiss ich nicht. Adjutant Hade[re]cker2 hat sich 10 Bilder herausgeben lassen, die angeblich jetzt in Kiew nicht mehr aufzufinden sind. Der Einsatzstab hat 10 Bilder erhalten, die in dessen Diensträumen aufgehängt sind. Während Ihres Hierseins hatte ich Ihnen erzählt, dass Ordensjunker Zink im Auftrage von L[an]drat v[on] Buenau 46 Gemälde und verschiedenes Porzellan entnommen hat. Wie dieses zustande kam, ist sehr interessant. Als der Reichskommissar Mitte März hier in Kiew war, besichtigte er auch unter anderem die beiden Museen eingehend und mit grossem Interesse. Er verfügte darauf am 19.3. von Rowno aus, dass keine Gemälde mehr aus diesen Museen entnommen werden sollen. Man hatte hier nichts Eiligeres zu tun, als oben genannte 46 Gemälde und Porzellan zu entnehmen und als Entleihdatum den 14.3. einzusetzen. Auch den neuen Standort der Bilder hat man nicht angegeben, entgegen den Anweisungen von Reinhardt, immer den Verbleib der Bilder zu notieren. Frl. Heubel hat man natürlich nicht von der Anordnung des Reichskommissars in Kenntnis gesetzt. Grimm und mir hatte Zink erzählt, dass der Reichskommissar die Auflösung der beiden Museen und ihre Überführung nach Rowno verfügt hätte. Man wollte deshalb die besten Bilder hier erst “sicherstellen”. Heute erklärte mir Herr Zink, sie wollten auch weiterhin die Museen für die hiesigen Diensträume “ausplündern”, da die beiden Herrn aus Rowno, also Sie und Dr. Reiser, bei L[an]drat v[on] Bünau “angeordnet” hätten, dass beide Museen vereinigt würden, da das westeurop[äische] Museum nur Durchschnittsware sei. – Vor einiger Zeit hatte Herr Reinhardt auch angeordnet, dass sich Frl. Heubel von Zeit zu Zeit über den neuen Standort der entliehenen Bilder und deren Zustand informiert. Um dies jetzt das erste Mal durchzuführen, wollte sie, eine, diesbezügliche Bescheinigung haben, um die neuen zeitweiligen Besitzer der Bilder aufsuchen zu können. Unter allerlei Ausflüchten versucht man, ihr diese Bescheinigung vorzuenthalten. Sie wird sich auch bestimmt nicht durchsetzen können. Heute fragte ich Zink, ob er der Überzeugung ist, dass alle aus den Museen entliehenen Bilder noch in Kiew sind. Auf diese Frage antwortete er, dass er dieser Überzeugung nicht ist.
Ich war zuerst doch ziemlich erschüttert über diese Dinge, meine treue Beamtenseele kochte. Wir sind entrüstet darüber, dass der Einsatzstab sich einige schäbige Bilder aus der Lawra entnommen hat, damit sogar hausieren ging – und tun dasselbe, wir die Zivilverwaltung, die so etwas verhindern soll! Vom Poltawaer Museum wurde mir jetzt erzählt, dass ein Offizier die aus diesem Museum entnommenen und in Wehrmachtsdiensträumen aufgehängten Bilder hat einziehen und dem Museum wieder übergeben lassen. Natürlich könnten Bilder aus den Museen zeitweilig entliehen werden; aber dann müsste doch eine genaue Kontrolle über deren Verbleib durchgeführt werden. Die Zivilverwaltung muss da doch unbedingt eine reine Weste bewahren. Die Museen hier sind landeseigen der Ukraine und wir sind die Rechtsnachfolger.
Vielleicht sehe ich die Dinge etwas zu schwarz. Deshalb soll dies kein offizieller Bericht an Sie als II i- Referent sein, sondern nur ein vertrauliches Schreiben. Als Bericht hätte ich auch alles mit genauen Zahlen und Daten belegen müssen.
In der Hoffnung, dass ich Sie bald hier wieder mal begrüssen kann und in Erwartung der II i betr[effenden] Verfügungen verbleibe ich mit den besten Grüssen
Josef Benzing3
Grüssen Sie auch Dr. Reiser vom mir!
Dr. Grimm lässt gleichfalls grüssen.
P.S. Im Rahmen der Truppenbetreuung habe ich jetzt vorgeschlagen, diese Museen den interessierten Soldaten zeitlich zugänglich zu machen, da ein tatsächliches Bedürfnis vorliegt. Tagtäglich kommen Anfragen danach. Dies wurde mir abgeschlagen mit dem Hinweis darauf, dass wir den Soldaten die Museen, die wir “ausplündern”, nicht zeigen können. Aber in allen Zeitungen wird gross von der Fürsorge für unsere Soldaten geschrieben, die an der Front ihr Leben für uns einsetzen.