Статті
Олександр Костючок. Український Червоний Хрест у Києві
Олександр Костючок. Український Червоний Хрест у Києві
У статті розглянуто створення, організаційну побудову Українського Червоного Хреста та його підтримку українською цивільною адміністрацією у початковий період нацистської окупації.
Ключові слова – Український Червоний Хрест, Київська міська управа, нацистська окупація.
Проблематика появи, розбудови та функціонування благодійних організацій на території України у роки Другої світової війни сьогодні викликає значний інтерес науковців. В історіографії, нажаль, ця тема не знайшла детального висвітлення. Окремі її аспекти досліджувалися такими дослідниками як Карел Беркхофф та Джон Армстронг. Проте, загалом, ця сторінка історії міста Києва залишається малодослідженою. Висвітлення проблеми допоможе у реконструкції такого складного явища як нацистська окупація. У запропонованій статті головний акцент робиться на проблемі появи, розбудови та функціонування Українського Червоного Хреста у Києві у початковий період нацистської окупації. Хронологічні межі дослідження охоплюють час від вересня 1941 р. до початку 1942 р.
II. Створення та організаційна розбудова Українського Червонного Хреста
Велику роль у порятунку життя багатьох людей відіграв Український Червоний Хрест (далі – УЧХ). На сьогодні, не існує єдиної точки зору щодо питання виникнення Українського Червоного Хреста у Києві. Так сталося внаслідок різної інформації, що подається у мемуарах, пресі тих часів і офіційних документах Київської міської управи (далі – КМУ). За спогадами Л.Івченко (активної діячки Українського Червоного Хреста; авторки спогадів «Український Червоний Хрест в східній Україні»), УЧХ постав у часи хаосу і безвладдя. Громадську організацію було створено місцевою ініціативною групою людей, до якої, згодом, долучилися емігранти [3, с. 140–141]. Натомість газета «Українське слово», редагована членами ОУН(м), 29 вересня 1941 р. повідомляла про потребу наслідувати приклад латвійців, що створили Латвійський червоний хрест на звільненій від радянської влади території і заснувати «Червоний Хрест» у Києві [18, с. 2]. Але рішення про організацію добровільної громадської організації «Червоного Хреста», було прийнято постановою КМУ №5 від 6 жовтня 1941 р. [4, арк. 6]. Слід вважати, що дане рішення стало наслідком планів оунівців-мельниківців створити самостійну Українську державу, тому що існування організації Червоного Хреста є атрибутом самостійної держави. У наступних документах Управи, громадська організація «Український Червоний Хрест» згадується як така, що відновила свою діяльність[6, арк. 11], можливо, пов’язуючи з наслідуванням УЧХ часів національно-визвольних змагань. Івченко Л., яка, згідно її мемуарів, долучилася до діяльності цієї організації вже після її появи, вказувала на перебування всіх учасників«під цілковитим впливом радянської семантики і вважали себе легальними спадкоємцями радянського Червоного Хреста» [3, с. 144]. Очевидно, що місцевий актив, який брав участь у створенні був далекий від ідей ОУН(м). Можна припустити, що УЧХ було засновано завдяки привнесенню емігрантами з Західної України ідеї створення організації з глибоким політичним значенням, де вона знайшла сприятливе підґрунтя, у зв’язку з потребою порятунку військовополонених та організації взаємо-допомоги серед місцевого населення.
Діяльність благодійного товариства передбачалося поширити на всю територію України. Незважаючи на те, що організації УЧХ існували до створення у Києві, але всі вони функціонували відособлено. Створення осередку у Києві повинно було організувати та об’єднати вже існуючі товариства УЧХ в єдину систему. Спроба створити уніфіковану структуру простежується у статуті УЧХ на час війни. Керівним органом товариства ставала головна управа УЧХ. Організація на найнижчих ланках складалася з допомогових гуртків при різних установах, що перебували у складі районних комітетів. Районні комітети УЧХ об’єднувалися в обласні комітети. На час війни головна управа складалася з голови, заступника голови, генерального секретаря. У майбутньому, голова мусив обиратися на зборах представників обласних комітетів УЧХ. Головна управа володіла значними повноваженнями: видання постанов, розпоряджень, репрезентація всього товариства, призначення уповноважених у різних галузях діяльності товариства, організація низових осередків і визначення їхнього устрою, повноважень, компетенції. Контролювали діяльність головної управи комісія із 3-х чоловік, але не вказуючи яким чином. Головний осідок товариства створювався у Києві [16, арк. 1–7].
Проте цей статут не було повністю втілено у життя. Діяльність УЧХ у Києві залишалася відособленою від інших новостворених товариств. Ніяких організаційних зв’язків між ними, фактично, не існувало. Здійснювалися лише спорадичні контакти. Чимало осередків УЧХ створювалися на місцях завдяки експедиціям київського УЧХ висланими на пошук військовополонених та вивезених більшовиками дітей [13, с. 6]. Новопосталі осередки, визнаючи керівну роль київського осередку, зверталися до УЧХ у Києві. Ці звернення полягали в отриманні інструкцій, вказівок стосовно організації, функціонування осередків благодійних товариств [8, арк. 1 зв., 4, 5]. Найголовнішою причиною цих звернень, слід вважати, стала віра у значні повноваження та ресурси цієї установи, можливості отримати від неї допомогу [8, арк. 11–12]. Місцеві осередки УЧХ сподівалися, що УЧХ м. Києва допоможе у вирішенні проблеми, коли комендант табору військовополонених відмовлявся допускати експедиторів з розшуку полонених у табір [8, арк. 4], надасть медикаменти [8, арк. 3, 11–12], перев’язувальні матеріали, транспортні засоби для доставки харчів полоненим [8, арк. 3], уточнить повноваження осередків [8, арк. 4]. Але ці проблеми самі з усією гостротою поставали перед київською УЧХ. лід припустити, що київське благодійне товариство надавало допомогу медикаментами незначного обсягу і, ймовірно, лише до кінця грудня 1941 р., коли у Києві запанував гострий дефіцит ліків.
Формально у складі Українського комітету взаємодопомоги Києва, слід припустити на початку 1942 р., знаходилися обласні та районні філії у 4 областях: Київській (25 районних філій), Кам’янець-Подільській (1 районна філія), Полтавській (6 районних філій), Чернігівській (1 районна філія) [7, арк. 7]. Хоча існування повноцінних обласних осередків слід піддати сумніву, оскільки у споминах учасниці Полтавського Червоного Хреста жодним чином не згадується підпорядкування київському УЧХ [17, с. 29–94]. Об’єктивно відображає стан контактів між різними осередками приклад взаємодії між секцією опіки УЧХ і гуртком комітету взаємодопомоги при Дарницькій районній управі, між якими, щонайменше до середини грудня 1941 р. не було встановлено постійного зв’язку якого, навіть, не існувало між цією секцією і табором військовополонених [12, арк. 25 зв.], хоча Дарницький концтабір мав бути у пильній увазі секції.
Відсутність організаційних зв’язків з іншими організаціями, допомоговими і районними комітетами УЧХ, головним чином, пояснюється неналагодженістю регулярного сполучення, браком пального. Своєю діяльністю УЧХ охоплював Київ та прилеглі околиці [2, арк. 1–3]. Допомогові гуртки існували при районних управах Києва [15, арк. 1–3]. За організаційною структурою благодійне товариство складалося з відділів, підвідділів, секцій [12, арк. 46 зв.–50].
Як вже зауважувалося, головна управа УЧХ здійснювала керівництво установою і це положення тимчасового статуту втілювалося у життя. Будучи створеною постановою КМУ організація існувала як дочірня установа Управи1. Слід вважати, що голову УЧХ, було призначено керівним складом Управи та мельниківцями. Тому що Ф.Богатирчук був співробітником Управи і з 6 жовтня 1941 р. працював завідуючим підвідділу медичної освіти відділу охорони здоров’я КМУ [11, арк. 1-6]; Беркхофф стверджує, що оунівці-мельниківці переконали Ф.Богатирчука очолити добровільне товариство2** [20, p. 160]. Але з наявних джерел випливає інша версія створення УЧХ і обрання його голови, згідно з якою 10 жовтня 1941 р. відбулися збори ініціативної групи зі створення УЧХ. Чисельність ініціативної групи не була значною, оскільки у листопадовому звіті 1941 р. про виконану роботу, вказувалося, що свою діяльність товариство розпочало із трьох осіб активу [16, арк. 6–7]. На цих зборах Ф.Богатирчука, було обрано головою УЧХ. Але голова товариства, себе призначив на свою посаду лише у листопаді 1941 р. на підставі протоколу ініціативної групи зі створення УЧХ [12, арк. 18 зв.]. Але, малоймовірно, щоб ініціативна група зі створення УЧХ обмежувалася 3 особами.
III. Підтримка Українського Червоного Хреста Київською міською управою. Особовий склад УЧХ
Для існування і функціонування добровільної організації вирішальне значення мало отримання дозволу від німецької адміністрації. Отримати право на функціонування без підтримки КМУ, оунівців-мельниківців, як стверджує Л.Івченко, що відбулося під час зустрічі із представниками німецького командування в особі«начальника військових частин у Києві, генерала Енгельгардта (Ебергарда? – Автор)» [3, с. 144], слід вважати неможливою. Адже приймаючи версію про самостійне створення, малоймовірно, щоб представник активу з 3 осіб отримав би таку високу аудієнцію. Внаслідок того, що УЧХ знаходилося під опікою КМУ дозвіл було надано. Навіть більше, УЧХ отримувало від німців незначну допомогу [16, арк. 6–7]. Хоча Беркхофф стверджує, що товариство мало напівлегальний (напівофіційний – «semilegal») статус [20, p. 160], не пояснюючи у чому він полягав. Можливо, автор мав на увазі відсутність будь-якої належності УЧХ до Міжнародного Червоного Хреста.
Стати членом УЧХ міг будь-хто. Членство передбачало сплату членських внесків [16, арк. 1-6]. Членами товариства і активними діячами, переважно, були співробітники КМУ, особи, члени сімей яких перебували у німецькому полоні, українські емігранти [15, арк. 1-3; 3, с. 140-141] тощо. Товариство розпочало своє існування із 3 осіб активу [16, арк. 6 зв.-7]. Але, з розбудовою, ця добровільна громадська організація поступово перетворювалася на установу ядро якої становили оплачувані штатні службовці. Весь особовий склад УЧХ складався з штатних службовців і активу. На кінець листопаду 1941 р. кількість службовців разом з активом складала близько 200 осіб. Всього станом на 1 січня 1942 р. передбачався штат у 225 осіб [12, арк. 46 зв.–50 зв.].
Планувалося значне залучення активу у кількості більше 500 осіб для роботи у таборах військовополонених [12, арк. 31, 34 зв.]. За освітнім рівнем, у середині листопада 1941 р., з усієї кількості співробітників 15 мали вищу освіту [16, арк. 6–7]. Службовців апарату затверджував голова управи УЧХ. Зі створенням Управління Шефа персоналу при штадткомісарі міста Києва, з 8 листопада 1941 р. кожне призначення і звільнення посадовців українських установ обов’язково погоджувалося з управлінням [5, арк. 1–7].
Як вже зауважувалося вище створення і існування УЧХ без підтримки з боку КМУ, слід вважати малоймовірним. Товариство з юридичної точки зору було організацією створеною КМУ. Актив з 3-х осіб самостійно не зміг би розпочати роботу. Оскільки населення навряд чи відгукнулося б на заклик такої кількості осіб узяти участь і допомогти у проведенні благодійної роботи та здачі пожертв без будь-яких гарантій підтверджуючих виконання оголошених цілей. Одним з таких гарантів виступила КМУ, яка надала активну підтримку благодійній організації. У листопаді 1941 р., окремі співробітники районних управ мали у своїх планах роботи участь у нарадах УЧХ, в осередках УЧХ при районній управі у справі допомоги військовополоненим та пораненим україн-цям [14, арк. 2–2 зв.]. Для розгортання діяльності і функціонування УЧХ, як постійно діючої установи, потрібно було створити штатні посади, тому що у роки війни знайшлося б мало охочих працювати постійно безкоштовно. Утримання апарату завжди потребує коштів. У Києві Управа володіла і розпоряджалася майже усім безгосподарчим нерухомим і рухомим майном. Тому, на початку свого існування, УЧХ майже цілковито залежала від допомоги КМУ.
Контакти з німецькою адміністрацією здійснювалися через голову КМУ [9, арк. 32]. Виконувати це правило зобов’язувалися усі установи, що входили до складу або були підпорядковані КМУ. Документи посвідчуючі права УЧХ, наприклад, проведення на свою користь зборів харчів та пожертв, видавалися і засвідчувалися КМУ [10, арк. 4].
Підсумовуючи слід зазначити, що благодійна організація УЧХ постала внаслідок ідейного натхнення і підтримки членів ОУН(м). УЧХ була дочірньою установою Київської міської управи, яка надавала значну допомогу для цієї організації. Завдяки цій допомозі благодійне товариство існувало та здійснювало свою діяльність.
[1] Богатырчук Ф. Мой жизненный путь к Власову и Пражскому маніфесту [Електронний ресурс] / Ф.Богатырчук. – Режим доступу: http://elankazak.ru/webfm_send/8589
[2] Доповідна записка про роботу комітету взаємодопомоги (колишній Червоний Хрест). – 1942 р. – ДА Київської області, ф. Р-2356, оп. 15, спр. 21, арк. 1–9.
[3] Івченко Людмила. Український Червоний Хрест в східній Україні / Людмила Івченко. // Матеріяли до історії української медицини: в 2 т. /[гол. ред. колегії: Павло Джуль]. – Чікаго: Видання Українського Лікарського Товариства Північної Америки, 1988– .– Т. 2. – 1988. – С. 132–151
[4] Копії постанов Київської міської управи та голови міста Києва з жовтня 1941 р. – ДА Київської області, ф. Р-2412, оп. 2, спр. 3, арк. 1–226.
[5] Копії наказів Шефа персоналу м. Києва. – 1941р. – ДА Київської області, ф. Р-2466, оп. 1, спр. 1, арк. 1–10.
[6] (Накази) Копії постанов 3 жовтня–20 грудня 1941 р. – ДА Київської області, ф. Р-2356, оп. 1, спр. 3, арк. 1–58.
[7] Листування з гебітскомісаром про дозвіл закупу по районі для шпиталів, дітей та житловими відділами Міської Управи про забезпечення будинками. – 27 січня 1942 р. – 4 лютого 1942 р. – ДА Київської області, ф. Р-2395, оп.1, спр. 31, арк. 1–8.
[8] Листування з міськими управами міст України про організацію секцій Українського червоного хреста. – 11 грудня 1941 р. – 10 січня 1942 р. – ДА Київської області, ф. Р-2395, оп. 1, спр. 30, – арк. 1–15.
[9] Листування з німецькими установами про дозвіл на електрику, клопотання про переїзд, особисті клопотання, вилучення безгосподарчих речей і ін. – 28 листопада 1941 р. – 4 лютого 1942 р. – ДА Київської області, ф. Р-2356, оп. 1, спр. 58, арк. 1–170.
[10] Листування з установами та організаціями міста Києва. – 13 листопада 1941 р. – 31 грудня 1941 р. – ДА Київської області, ф. Р-2356, оп. 1, спр. 88, арк. 103.
[11] Накази по відділу охорони здоров’я Київської міської управи. 6 жовтня 1941 р. – 6 грудня 1941 р. – ДА Київської області, ф. Р-2356, оп. 9, спр. 1, арк. 24.
[12] Накази Українського червоного хреста. – 30 жовтня 1941 – 15 січня 1942 р. – ДА Київської області, ф. Р-2395, оп. 1, спр. 1, арк. 1–50.
[13] Останнні вісті. – 24 листопада 1941 р. – С.6.
[14] План роботи інспектури охорони здоров’я подільської районової управи та санітарно-епідемічної станції. – 15 листопада 1942 р. – 1 квітня 1943 р. – ДА Київської області, ф. Р-2360, оп. 11, спр. 7, арк. 1–28.
[15] Протокол засідання комісії Червоного Хреста при Подільській райуправі про допомогу військовополоненим і пораненим українцям від 18 жовтня 1941р. Календар засідань управи на листопад – грудень 1941р. і інші документи надані в«Архів-музей перехідного періоду». – ДА Київської області, ф. Р-2412, оп. 2, спр. 65, арк. 1–7.
[16] Тимчасовий статут товариства Український червоний хрест і відчит головної управи його з 12/X по 15/XI. – 1941 р. – ДА Київської області, ф. Р-2395, оп. 1, спр. 2, арк. 1–7.
[17] Український Червоний Хрест в роках 1941–1950 (нариси, статті, спомини) // Літопис Української Повстанської армії. – Том 32. – Медична опіка в УПА. – Книга 2. – Торонто-Львів, – 2001. – С.29–94.
[18] Українське слово. – 29 вересня 1941 р. – ч.18. – С.2.
[19] Armstrong John A. Ukrainian Nationalism 1939 – 1945 / John A. Armstrong. – New York: Columbia university press, 1955. – 322 p.
[20] Berkhoff Karel C. Harvest of Despair. Life and death in Ukraine under Nazi rule / Karel C.Berkhoff. – Cambridge, Massachusetts and London, England: The Belknap press of Harvard university press, 2004. – 466 p. – ISBN 0674013131.
Among versions of establishing the Ukrainian Red Cross in Kyiv, the version that OUN-M members are considered to be the inspirers and supporters of the creation of this organization, is the most probable.
Probably, the organization was an affiliated institution of Kyiv City Municipality. In spite of existing Ukrainian Red Cross organizations in other regions of Ukraine, they functioned separately. The appearance of the Ukrainian Red Cross in Kyiv had to consolidate them into the entire organization, but it was not implemented. In accordance with the statute of the Ukrainian Red Cross in Kyiv, this organization consisted of the Central Board, regional, district and local branches. The major power in this organization belonged to the Central Board, headed by chairman. Fedir Bohatyrchuk became the first chairman of the Ukrainian Red Cross, after being persuaded by OUN-M members to take up a position as a chairman.
The staff of the Ukrainian Red Cross consisted of wholetimers and volunteers. During October and the beginning of November 1941, chairman of the Ukrainian Red Cross approved the candidates for the position of full-time employee. After establishment of Department of Chief of Personnel under Stadtkommissar of Kyiv, any changes of the staff of the Ukrainian Red Cross had to be approved by the Department. Kyiv City Municipality provided a significant support to charitable organization, and put in front of Germans problems of this organization, which had to be discussed and resolved with German authorities.
Recognizing a widespread support of the Ukrainian Red Cross in Kyiv from Kyivans, one should pay attention to the great role of OUN-M members, who controlled Kyiv City Municipality in establishment and support of a charitable organization. Failing this support, the Ukrainian Red Cross would not be able to function.