Документи
Інструкції членам ОУН щодо політичної тактики (піднімецької, фронтової, підсовєтської)
[ 1942 р. ]
Інструкції
Сьогоднішню політичну тактику характеризуємо як самооборону і поділяємо на три очерки: а) піднімецький, б) фронтовий і в) підсовєтський.
1. Повести самооборону населення і відповідно до посилення німецького терору стосувати протитерор.
2. Кожне село, район мусять бути готові себе обороняти і в відповідний спосіб себе забезпечити перед наскоком німців і других банд (варта, алярмові стійки, зв'язок з сусідніми селами, алярмові сигнали і т.п.).
3. Побудова сховищ на людей й майна.
4. В кожному селі зорганізувати самооборонні збройні відділи, що у випадках небезпеки мають збройно захищати село.
5. Розбудити віру народних мас у нашу остаточну перемогу, скріпити солідарність нас у боротьбі з окупантом.
6. Насторожити чуйність народу на нові підступні більшовицько-енкаведистські методи поневолювання народу.
а) Не допустити до вивезення населення і майна з української території.
б) Не вдаватися в бої більшими німецькими силами.
а) Не входити із ними в жодні приязні стосунки і якнайбільше перед ними конспіруватися.
б) Вести з ними безпощадну політичну й збройну боротьбу, як з грабіжницькими бандами.
в) Нищити фізично більшовицький актив, червоні партизанські загони і усіх совітських прихвостнів.
До інших союзницьких німецьких військ:
а) Не вести жодних засідних бойових акцій.
б) Примірно карати за виступи проти народу.
в) Входити в порозуміння в цілі здобуття зброї і других боєприпасів.
а) Уважати їх за союзні з нами народи.
б) Відноситись так, як до власного народу.
в) Накладати такі обов'язки, як і на український нарід.
г) Організувати їх у окремі політичні організації.
а) Імперіалістів поборювати так, як ворогів народу і шкідників.
б) До прихильних нашій боротьбі ставитись так, як і до національних меншин.
а) Перебирає повністю керівництво визвольно-революційної боротьби народу.
б) Усіх примушує виконувати її доручення.
в) Знищує усіх, що діють проти визвольної боротьби народу.
г) Приготовити запасну організаційну сітку (опорну на нерозконспірованих жінках, юнаках).
Підготовити здобуття і змагазинування:
г) Пропагандивно-видавничої техніки.
За фронтовий очерк уважати час від моменту евакуації німецької адміністрації до запровадження совітської адміністрації:
1. Зберегти ОУН перед знищенням.
2. Обмежити зв'язки по лініях і пунктах до мінімуму.
3. До зв'язкової праці вжити найменше підозрілих людей (діти, жінки, старці).
4. Позмінювати місця осідку керівних органів, приміщуючи їх подальше шляхів, вузлових станцій, міст і других військово важних пунктів. Зовсім обмежити рух зв'язкових біля осередків.
5. Розгорнути розвідно-інформативну службу між населенням.
6. Посилити самооборону і зв'язок з сусідніми оселями.
7. На час переходу фронту заготувати відповідний запас харчів і медикаментів.
8. Військові відділи діють тільки невеличкими відділами, перемасковані в совітську форму.
9. Військові акції переводити подальше місць постою.
10. Добре змагазинувати здобуті матеріяли. Не магазинувати в одних сховищах великої кількості. Всі здобуті матеріяли взяти на облік.
11. Не дозволяти на масову еміграцію чи евакуацію, вияснюючи:
а) еміграція не дає в сьогоднішній ситуації запоруки самозбереження,
б) зберегти найкраще можна на рідних землях,
в) будуче України вирішуватимється на рідних землях, а не на еміграції.
12. Усі члени ОУН залишаються на землях і продовжують дальше революційну роботу. Усіх членів ОУН, що самовільно залишать свої місця, уважатиметься дезертирами.
13. Використовуючи фронтовий хаос, перевести основну чистку терену від вислужницького й ворожого укр. Рев. елементів. Ліквідаційні роботи проводити якнайбільш конспіративно.
14. Усі державні склади й господарства роздати між населенням, а решту спалити і знищити. Зокрема, де можливо роздати селянам землю і господарські приладдя.
15. Не зводити зачіпних боїв з Червоною Армією, але й не вітати її.
16. До поодиноких бійців Ч.А. відноситися прихильно. Особливо піклуватися раненими, допомагати дизертирам і заарештованим.
17. Перемарш Ч.А. використовувати для поширення між нею нашої революційної літератури, кличів і листівок. Тому для тої цілі приготовити достаточну кількість революційних видань і порозписувати на видних місцях відповідні лозунги.
18. Не йти в проголошену мобілізацію.
1. Якнайшвидше вивчити нову дійсність і примінити до неї методи нашої роботи.
2. Схоплювати й переслуховувати начальників НКВД і других агентів та партійних керівників в цілі здобуття потрібних інформацій та пізнання методів їхньої боротьби з нами.
3. Про події інформувати дуже швидко вгору і сусідні організаційні органи.
4. Не вдаватися в зачіпну боротьбу з большевиками. Боронитися тільки в міру посилення НКВД-стського терору.
5. Не даватись заарештувати. Боронитись збройно.
6. Не держати жодних архівів, не записувати ніяких адрес і кличок.
7. Усіх, що знайшлися поза легальним совітським життям, зорганізовувати окремо від існуючих орг. клітин.
8. Наладнати зв'язки вгору і вниз.
9. Члени усі продовжують роботу підпільним методом, добре озброєні із відповідною боєвою охороною.
10. Повільно приймати нових членів.
11. Здобуті совітські документи, особисті, адміністративні, військові, поліційні негайно відсилати вгору.
1. Посилити політично-вишкільно-виховну і пропагандивну роботу серед кадрів ОУН і в бійців у військових відділах, щоб усіх підготовити в ідейно-політичній площині до підсовітської дійсності.
2. Посилити політ-проп. роботу серед широких народних мас та, щоб серед мас саме було, якнайбільше пропагаторів наших ідей і боротьби.
3. У політ-проп. роботі якнайтісніше пов'язувати в одну органічну цілість ОУН-УПА з народніми масами.
4. Роз'яснити і широко розпрагувати постанови ІІІ Великого Збору ОУН і Конференції Поневолених Народів Східньої Европи.
5. У проп. роботі слово Український Націоналізм заступити словом Українська Революція, як окреслення концепції перебудови світу і внутрішньо-національних відносин по думці лозунгів: «Воля народам і людині» у систему вільних, самостійних національних держав.
6. Поборювати націонал-соціялізм (гітлєризм) і фашизм нарівні з большевизмом (сталінізм), як протинародній імперіялістичний рух, обвинувачуючи їх, як головних спричинників існуючої світової війни.
7. Наслідком загальних мобілізацій основні сили народу є втілені в армії, вояцька маса тому являється головним резервуаром революційних сил. Основним нашим завданням є політично-пропагандивне опанування вояцьких мас і приєднання їх на бік української Революції.
8. Політ-проп. роботу розширити на всі поневолені чи тільки загрожені імперіялістами народи і активно втягнути їх до спільної з нами боротьби, як наших природніх союзників.
9. Усіх, що активно виступають проти української революційної ідеї, вважати реакціонерами, імперіялістами і зрадниками власного народу та нещадно їх нищити.
10. Сьогоднішню революційно-визвольну боротьбу українського народу тісно пов'язати з усіми революційно-визвольними змаганнями народу на протязі історії, а зокрема з революцією Богдана Хмельницького і Революцією 1917–20 рр.
11. Проп. лозунги мусять бути короткі, ударні і виразно окруслюючи нашу політ-ідею, програму і тактику, наприклад:
3. Геть гітлєрівців і сталінців – хай живе народ.
4. Смерть фашистівським і сталінівським імперіялістам – хай живуть вільні народи.
5. Геть диктатурі і партії – вся влада народові.
6. Доволі війни – хай живе мир.
7. Смерть НКВД-истам і комісарам – хай живуть червоноармійці.
8. Сталін – продав СССР капіталістам – смерть Сталіну і його кліці.
9. УПА – бореться за волю народу. УПА – хоче волі і миру. УПА – обороняє народ, і т.п. другі лозунги.
1. ОУН – організатор і керівник Української Революції, основна і вирішальна революційна сила – народні маси.
2. Не побільшувати аж до відкликання чисельного стану кадрів ОУН.
3. Перевірити революційну стійкість кадрів і провести відповідні персональні зміни, усуваючи з членських кадрів маловартісних і нестійких.
4. Для всіх членів ОУН і бійців УПА, також і під сов. дійсності обов'язкове збройне підпільне життя.
5. Озброїти кадри, актив і найширші круши прихильників Української Революції.
6. Зірвати і недопустити до евакуації (нім.) ані до мобілізації (сов.) народні маси, включити до активної самооборони і привчити усіх самих себе захищати і обороняти.
7. Поперемінювати: псевда, клички, пункти зв'язку і лінії, підпільні хати і т.п. Посилити конспірацію, порозконспірованих порозставляти в рамцях області і округ.
8. Найсильнішу і найбільш довірену частину кадрів переставити до роботи СБ, як основної ділянки нашої роботи у совіт. окупації.
9. Апаратові СБ дати якнайвигідніші умовини праці, закликаючи до активної співпраці з органами СБ увесь актив.
1. Вій. відділи діють невеликими підвідділами (рій, чота) у рамцях відділів і з'єднань, маскуючись, як червоноармійці, партизани і т.п.
2. Приготовляють у пригожих до оборони місцях криївки для людей і на матеріяли.
3. Місця постою стисло законспіровують і часто змінюють, забезпечуються від заскочення.
4. У терені діють швидко, несподівано і голосно: по кожній акції переносяться на заздалегідь призначені конспіративні пункти постою.
5. Непринімати до Відділів свіжомобілізованих дезертирів, а коли є такі, творити з них окремі частини й держати окремо, перевірюючи у боях з ворогом їх бойову і моральну вартість та політичну певність.
6. З союзних нам народів творити окремі невеликі підвідділи і поступати так, я к під точкою 5). Не творити суцільних з'єднань.
7. Поповнити військові відділи членськими кадрами.
8. Вій. відділи зобов'язані давати охорону політично-пропаг. роботі Орган.
1. Основне завдання розвідати ворога й охоронити організацію перед знищенням.
2. Усі зарядження по лінії СБ мусять бути безоглядно виконані.
3. Усіх, що перейдуть самочинно на бік УПА – не включати до Відділів. Тримати їх подальше від осередків команд, зв'язків тощо. Особливу увагу звернути на перебігачів одинцем та малими групами (кілька, кільканадцять людей). Всіх обов'язково передавати органам СБ для перевірки.
4. Не зв'язуватися з цивільними службовцами, що прийдуть за Червоною Армією порядкувати державно-суспільне життя, бо це надійний і вибраний большевицький елемент. Опоміж їх можуть викручуватися большевицькі провокатори.
5. Всім, що працювали в УПА–ОУН не вільно ставити до праці в державно-суспільно-господарських большевицьких інституціях. Всі ці люди є у великій мірі розконспіровані. Большевицькі органи безпеки вскорому часі і без труду здемаскують їхню діяльність в УПА і строго покарають, або завербують до своєї агентурної роботи проти УПА–ОУН. Треба пам'ятати, що в кожній большевицькій інституції при т.зв. відділі кадрів є клітина НКГБ (до лютня 1941 р. цією роботою займалося НКВД), що називається спец-відділом. Спец-відділ занімається докладною провіркою працівників своєї інституції, вербуванням агентів за поміччю останніх, розпрацьовуванням т.зв. «вредітєлєй» та передавання «вредітєлєй» в руку слідчих органів НКГБ для остаточного розв'язання справи й покарання. В школах цією роботою займаються комс.орги і директор.
6. Треба пам'ятати, що НКГБ (передше НКВД) заарештованих по політичній роботі звільняє тільки тоді, коли заарештований згодиться на агентурну працю в користь большевиків. (Всіх таких людей, звільнених після заарештування не можна принімати до праці ОУН–УПА).
Сюди треба врахувати також всіх тих, що передше працювали в УПА, відтак пішли працювати в большевицькі інституції, або школи, а згодом втікають перед репресіями в ряди УПА до дальшої праці. Всіх таких людей треба передавати органам СБ для провірки. Хто не буде цього придержуватись, то зн. – буде приймати таких людей до праці в УПА–ОУН без попередньої їх провірки органами СБ, буде покараний нарівні з тими, що відомо діють на шкоду УПА–ОУН.
7. Перед порученням відповідальних обов'язків конечно є віддавати людей для провірки органами СБ.
8. На час большевицької окупації старатися якнайбільше обмежити вештання членів УПА–ОУН по терені. Жодних приватних відпусток (до родини, знайомих) недавати. По терені можуть їздити тільки в службових справах вибрані для цього люди і то неменше двох. Членів УПА тримати групками. Навіть нечлена УПА (мешканцям сіл в терені УПА) старатися обмежити вештання по терені. Особливо звернути увагу на спекулянтів. Їх треба передавати до СБ. Така постановка конечна тому, щоб унеможливити звязки агентів з робітниками НКГБ.
9. Членів УПА і підпільників ОУН старатися перекинути з їх родинних теренів в дальші терени. Це, як правило, примінювати до новомобілізованих в часі большевицької окупації.
10. За згоду співпрацювати з большевиками проти УПА–ОУН – кара смерті.
11. За співпрацю з німецькими та іншими розвідочними центрами – теж кара смерти.
[Назар] (подпись)