Документи

Книга 2 | Том 2 | Розділ 1. Українське національне підпілля в окупованому Києві. Боротьба і загибель

Антинімецька листівка окружного проводу Організації Українських націоналістів

Квітень 1943 р.

Текст (укр.)

Перечитай та іншому передай!

 

У справі останніх подій на наших землях

 

Вже минає другий рік від часу, коли німецькі загарбники прийшли на нашу землю, щоб її собі завоювати та, скупавши її невинною кров’ю українського народу, – закріпити за собою. Україну перетворено у пустиню: поруйновано заводи, отолочено збіжеві поля, ограбовано населення, багато міст і сел перемінилося в руїну.

Німці прийшли сюди під маскою визволителів зпід большевицького ярма, але завели в Україні таку ж розбишацьку господарку, яку проводили тут большевики. Колгоспного питання не розв’язано, – колгоспи і радгоспи замінено «громгоспами» і «держгоспами», які німці по війні задумують поширити коштом довколишніх сіл, що має стати власністю «заслужених» (по суті – найбільших розбишак) німців. Господарям відбирають їх землю та весь дорібок на контингенти, і тим самим змушують їх до праці у громгоспах і держгоспах. Непокірних змушують до роботи огнем і мечем. Нашу молодь вивозять у Німеччину на голодну смерть. Інтелігенцію та фахові кадри виарештовують і розстрілюють або висилають у Німеччину, де заставляють її до виконування найчорніших робіт, а тут зчиняють крик, що у нас нема кадрів та духового проводу, бо нема інтелігенції, і ніби тому вони насилають на різні становища туполобих німців. Податнішу частину інтелігенції штучними голодівками змушують до зрадництва (фольксдойчерства) та вислужництва.

Дітей наших стараються виховати на німецьких яничар, щоб тим самим підкріпити свою звироднілу расу. Словом, німці у своїй роботі використовують й удосконалюють досвід московсько-большевицького терору.

Останніми часами німці по всій Україні перевели численні арешти серед української інтелігенції та її розстріли і вивіз у Німеччину. Усякого роду батальйони і шуцманшафти, де служили українці рішили порозброювати, а шуцманів порозстрілювати або вивезти у Німеччину чи на фронт. З цієї причини між шуцманами-українцями і німецькими жандармами у багатьох місцях дійшло до збройних сутичок. Нерозважних з шуцманів німцям удалося заарештувати й зробити з ними те, що задумали. Весь свідомий елемент, що служив у шуцманшафтах і шуцбатальонах, ухопив за зброю і пішов туди, звідкіля лунає голос Народнього Повстання.

День-у-день німецькі розбишаки виїжджають на села, граблять їх, людей розстрілюють або палять живцем на пожарі запалених сел. Німці вживають всіх методів, щоб могти прибити нас, а пізніше зробити з нами те, що зробили з жидами. Ми не жиди і жидівською смертю вмирати не будемо, але гідною боротьбою обстоїмо свої права на вільне життя!

Німці оборонців прав українського народу називають бандитами (точнісенько так, як це робили большевики), а забувають про те, що не ми прийшли на їх землю грабити і розстрілювати мирне населення, але вони прийшли до нас це робити. Бандитами є різного роду «комісари» і «фірери» з їх заушниками. Для німецьких зайд-бандитів ще повториться 1918 рік. І це вже починається.

Знов німці зчинили крик, що українські повстанці під кермою ОУН нападають на польські села (колонії), поляків вистрілюють, а села їх палять. І тому закликають польське населення йти до міст під «охорону» гебіцкомісарів. Цю пропаганду підсилюють польські імперіялістичні заправила. Ці злобні вістки категорично заперечуємо, а стверджуємо, що ОУН послідовно здійснює клич «Свобода народам і людині!», а чогось подібного, як розстріли чужонаціонального мирного населення не переводила і не думає переводити. Що подібні випадки були, то тут треба шукати вини в самих же керманичів польських підпільних організацій. Бо коли українці покинули службу у німецькій поліції, – поляки кинулися «будувати» Польщу: перебирані в убрання, німецьких жандармів виїжджали з німцями палити українські села та розстрілювати українців. Й у відповідь за те, утікачі із спалених сіл самочинно мстилися на поляках.

Ми не нищимо мирного населення ніколи!

Кожний мирний житель, що вродився і живе на нашій землі (поляк, москаль, чех, білорус і т.д.) в Українській Державі буде мати право повного національного, умового культурного і господарчого розвитку на рівні з українцем, але ніколи не дозволимо, щоб наші землі прилягали до держави чужого народу, без огляду – хто б це не був.

Ми не збираємося загарбувати чужі землі, але навпаки – визнаємо за всіма народами право на їх національні держави в їх етнографічних межах. Усі поневолені народи, що так, як і ми, боряться за свої національні держави уважаємо за своїх союзників у боротьбі за спільне визволення зпід московських і німецьких окупантів.

Всі національні меншини закликаємо до задержання спокою і невтральності, а це буде єдиною запорукою добрих міжнаціональних відносин і гармонійного співжиття усіх національних менших з українським народом.

Проте рішуче і якнайсуворіше будемо розправлятися із зрадниками, донощиками, провокаторами і всякого роду лазутчиками-сексотами та їх родинами без огляду на національність: чи це буде українець[,] чи поляк[,] чи москаль[,] чи білорус[,] чи чех[,] чи хто інший.

Українське населення закликаємо до активної участі у боротьбі за своє визволення. Бо тільки спільним зусиллям Великого 45–мільйонового Українського Народу у союзі з поневоленими народами Европи й Азії виборемо собі волю і право на існування.

Ми виступили до активної боротьби проти окупантів України не з якогось незмістовного мрійництва, як це нам закидають німці з їх вислужниками і слабодухи, але із здорового розсудку, керованого політичним розумом.

Нас не знищили татарські орди, не змогли знищити, помимо зусиль, біла і червона Москва, – не знищать і німецькі наїздники.

Не біймося жертв, що їх нам прийдеться покласти у боротьбі, бо без жертв немає нічого.

Ми жертвами українських борців створимо життя сущим і грядущим поколінням українського народу, що називаємо Українською Самостійною Соборною Державою.

Ми жертвами українських борців створимо життя сущим і грядущим поколінням українського народу, що називаємо Українською Самостійною Соборною Державою.

Український народе! Готуйся до чину!

Заяви світові гордо, що ми не раби, а нащадки наших славних предків!..

Смерть окупантам України і їх наємникам!

Геть з чужою владою в Україні!

Хай живе Українська Самостійна Соборна Держава!

Свобода народам і людині!

 

СЛАВА УКРАЇНІ – ГЕРОЯМ СЛАВА!

 

Квітень, 1943 р.

 

Окружний Провід ОУН

 

 

ЦДАГОУ, ф. 57, оп. 4, спр. 349, арк. 32 та зв.