Документи
Довідка секретаря Ленінського РК КП(б)У Стадник на підпільну організацію в місті Києві під керівництвом Гаврила Голеця
24 квітня 1945 р.
ДОВІДКА
НА ПІДПІЛЬНУ (МІСЬКУ) ОРГАНІЗАЦІЮ В МІСТІ КИЄВІ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ГОЛЕЦА Гаврила Кондратовича, українець, освіта середня, член ВКП(б) в 1928 році, походження з селян.
Період утворення підпільної організації припадає в дні, коли прийшла найбільша хвиля терору німецьких загарбників над мирним населенням. Києва і в цей же час з надр народу починає виступати сила, керована вказівками товариша Сталіна від 3.VІІ–1941 року про боротьбу з німецькими окупантами, вона починає виступати спочатку у вигляді окремих осіб і груп, а надалі набирає характеру організації, яка ставить собі за мету:
а) утворення підпільної організації, яка провадила б організовану боротьбу;
б) агітаційно-масова робота серед населення, за допомогою якої розкладати брехливість німецької пропаганди і вселяти силу і віру в неминучість перемоги Червоної Армії, не дивлячись на умови, що склались на даному етапі;
в) підготовка населення до збройної боротьби і рекрутування з підготовленої частини в партизанські загони;
г) добування зброї, медикаментів і коштів, як матеріальної бази підпільної організації;
д) нанесення економічної шкоди німецькій владі;
е) розвідка військових сил і об’єктів німецької армії.
В грудні місяці 1941 року розпочинає свою роботу група старого більшовика-арсенальця (учасника Січневого Повстання проти Директорії в 1918 р.) НЕСТЕРОВСЬКОГО Данила Яковлевича, члена ВКП(б) з 1917 року. До війни працював керівником Вторцветмету. До складу групи входили: ГАЙЦАН М.І., ЛІВОМАГА Г.К., члени ВКП(б), РУДЗІНСЬКИЙ М.А., (п/п колишній учасник січневого повстання), ЛЯХОВЕЦЬКА М.Я., САВИЦЬКА Ю.Я. (сестри Нестеровського), ГАЙЦАН Одарка Федорівна, СТУПІН, КОЛОМІЙЦЕВА Ніна, БОГДАНОВ, ТЕПНИЙ А. Вже тоді група проводила агітаційно-масову роботу, заготовляла документи для підпільних робітників (пізніше постачала документами всю організацію) провадила розвідувальну роботу і підготовляла людей до партизанських загонів, а пізніше друкували і розповсюджували листівку «СОВЕТСКИЙ ГОЛОС».
В березні 1942 року починає діяти група ГОЛЕЦА в кількості 6 чоловік. Групи діють паралельно не знаючи про існування одна одної, але мета шукати зв’язку з іншими групами, створення нових і таким чином зростання організації, не сходить з порядку денного групи НЕСТЕРОВСЬКОГО і ГОЛЕЦА. В квітні–червні 1942 року були організовані і почали свою діяльність групи: ЛОЗЄЄВА, КУЛІКОВА, ВОЛОШИНА, ІВАНОВА.
Одноразово з безпосередньою щоденною оргроботою і роботою на шкоду німецьким окупантам йшла підготовка роботи по об’єднанню груп в одну організацію.
Об’єднання груп пройшло в кінці 1942 року. Об’єдналось приблизно 14 груп (точно установити скільки груп об’єдналось немає можливості, оскільки частини керівників немає – загинули в гестапо) з кількістю 93 членів організації.
Таким чином можна вважати, що організаційний період остаточно закінчив в кінці 1942 року.
На кінець 1942 року існували такі групи:
1. Дві Святошинські – 24 ч (нами не розглядались за відсутністю учасників).
2. КУЛІКОВА – 9 ч (звіт групи затверджено).
3. ІВАНОВА – 6 ч (за відсутністю учасників групи не розглядалося).
4. ЛОЗЄЄВА – 7 ч (звіт групи затверджено).
5. ВОЛОШИНА – 7 ч (звіт групи затверджено).
6. МОСКАЛЮКА – 4 ч (діяльність групи не підтвердилась).
7. СЛІЗОВСЬКОГО – 3 ч (за відсутністю учасників групи не розглядалась).
8. НАЗАРЕНКО – 14 ч (звіт групи затверджено).
9. НЕСТЕРОВСКОГО – 14 ч (звіт групи затверджено).
10. КУХАР
11. ПЕРЕВЕРТУНА (РК КП(б)У не розглядались, а МК КП(б)У).
12. КОРОЛЯ
13. РАДНЮКА – 13 ч (звіт групи затверджено).
ІІ. ЯК ПІДБИРАЛИСЬ КАДРИ БОЙОВИХ ГРУП
З аналізу матеріалів, розмов з учасниками підпілля установлено, що члени бойових груп рекрутувались головним чином по ознакам родинного зв’язку (чоловіки, дружини, сестри, брати і т.д.), а також ділових знайомих, які існували до війни і лише незначна частина з людей, яких підбирали під час діяльності бойових груп. Але навіть і такий здається на перший погляд правильний шлях підбору учасників підпілля, приводив іноді до того, що родинні зв’язки заважали швидко реагувати на окремі негативні явища, що були зв’язані з небезпекою для організації. Наприклад: до групи ПОНОМАРЕНКО–ГРІЩЕНКО Миколи відносилась родина МОЧУЛЬСЬКИХ, члени групи знали, що МОЧУЛЬСЬКИЙ «Жора» легковажна людина, має зв’язки з жінками легкої поведінки і що це може привести до провалу групи (як воно насправді і сталося), група обмежилась лише розмовами з ним, жаліючи родину (дружину Мочульського і його дитину), що входила до складу групи і коли в наслідок такої поведінки Мочульського було заарештовано гестапо, він став на шлях зради – виказавши учасників підпілля. Група фактично була розгромлена. Факти зради МОЧУЛЬСЬКОГО підтверджують листи НЕСТЕРОВСЬКОГО з тюрми. Були приклади, коли вербування членів не завжди відповідали правилам конспірації, наприклад:
а) Приймали людей і навіть допускали до керівництва, не бувши упевненими в тому, що вони дійсно віддані Радянській владі. Так було з БЛАГАНИМ, якого через два тижні після знайомства з ним ввели до складу штабу, який знає таємниці організації, якого знали, як легковажну людину, але з прийняттям мір затягували і продовжували доручати йому відповідальні завдання.
б) Попали до організації такі люди, про яких знали, що вони заарештовані в гестапо, що мали знайомих серед українських націоналістів і за допомогою них звільнені з гестапо. Так було з ТРОХИМЕНКО, який не тільки ввійшов у підпілля, але й прийшов до керівництва.
в) Але навіть тоді, коли вже провали в організації і частина заарештованих гестапо була звільнена без допомоги з боку підпільної організації, коли організація безумовно повинна була звільнених перевірити (БІРЮК, ЗНАЙДА, ЛІВОМАГА) їм продовжували довіряти, а це привело до того, що арешти продовжувались і організація фактично внаслідок такого стану з серпня 1943 року припинила свою практичну діяльність.
ІІІ. КЕРІВНИЙ СКЛАД ОРГАНІЗАЦІЇ
До керівного складу організації (тобто штабу) відносяться:
1. НЕСТЕРОВСЬКИЙ Данило Яковлевич, член ВКП(б) з 1917 року, діяльність якого матеріалами підтверджується.
2. ГОЛЕЦ Гаврило Кондратович, член ВКП(б) з 1928 року – діяльність підтверджується.
3. ПОНОМАРЕНКО Дмитро Іванович, член ВКП(б) з 1920 року – діяльність підтверджується, хоч окремо групу тов. ПОНОМАРЕНКО РК КП(б)У не розглядав в силу того, що т. ПОНОМАРЕНКО не було.
4. ТРОХИМЕНКО Степан Вікторович, член ВКП(б) з 1940 року – хоч і приймав участь у підпіллі, але діяльність його в організації на користь Радянської влади не викликає політичного довір’я.
5. БЛАГОВ Дмитро Васильович, член ВКП(б) з 1940 року – начальник вербовки до партизанських загонів, який по суті зрадив організацію.
Останні члени штабу – КУЛІК, РОГОЗА, ІВАНОВ, ЛАВРОВ, ГРІЩЕНКО відіграли значно меншу роль, приймаючи участь в роботі організації т. ПОНОМАРЕНКО проявив недисциплінованість після травневого провалу в 1943 році без дозволу виїхав в ліс до партизанського загону.
Кожна бойова група мала окремі об’єкти і мікрорайон роботи, але вся організація мала свій вплив на місто Київ і окремі райони областей України.
V. КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД ОРГАНІЗАЦІЇ
В організацію входило 36 бойових груп, до складу яких входило по 28 групам 226 чоловік, по останнім 8 групам кількісний їх склад не зазначено і установити не можна, оскільки немає керівників груп..
До РК КП(б)У поступили матеріали на 21 групу, з них РК КП(б)У розглянуто 19 і 2 не розглянуто – це групи ТРОХИМЕНКО і ПОНОМАРЕНКО. З розглянутих 19 груп РК КП(б)У затверджено звіти груп:
| 1. КУЛІКОВА 2. НАЗАРЕНКО 3. ВОЛОШИНА 4. ЛОЗЄЄВА 5. КОЛЯДІНА |
6. ТАРАСЕНКО 7. ЦИГАНКОВА 8. НЕСТЕРОВСЬКОГО 9. МАЛІНОВСЬКОГО 10. РАДНЮКА |
11. РЕЙСЬКОГО
Примітка: – Групи ЦИГАНКОВА і МАЛІНОВСЬКОГО хоч, як окремі групи на бюро РК КП(б)У і не розглядались, але, коли розглядали звіти МІТЮКА і БЕЗВЕНЮКА, як керівників окремих груп діяльность їх (ЦИГАНКОВА і МАЛІНОВСЬКОГО) підтвердилась.
Не затверджені звіти таких груп:
1. КУХАРЧУКА – яка, як самостійна група не існувала, а входила, як підгрупа до складу групи РАДНЮКА і здійснювала окремі завдання, а факти діяльності самого КУХАРЧУКА підтверджуються.
2. ІЩЕНКО І.С. – підтвердити діяльність групи ІЩЕНКО ніхто не може, не має ніяких документів.
3. СИДОРЕНКО – діяльність групи, як самостійної одиниці не підтверджується, хоч сам т. СИДОРЕНКО і працював в підпіллі.
4. БЕЗВЕНЮКА – як окрема одиниця не існувала, а сам т. БЕЗВЕНЮК входив до складу групи МАЛІНОВСЬКОГО, яка насправді діяла.
5. ЄМЕЛЬЯНЕНКО – факти, що зазначені у звіті, що було пророблено групою не підтвердились.
6. КОВАЛЕНКО – ніякої організованої політичної боротьби проти німців не провадили, а всі крадіжки шкіри, підметок, бензину використовували у своїх власних інтересах.
7. БІРЮКА – не існувала, сам БІРЮК викликає політичне недовір’я і в своїх гнусних цілях маскування використовував роботу окремих т.т. КАЛЬЧЕНКО, ВОЛОБУЄВА, КАШЕВЦЕВОЇ.
8. ЗНАЙДИ – не існувала, оскільки окремі т.т. з так званої групи Знайди за членів групи себе не визнають, а сам Знайда не викликає політичного довір’я.
9. МІТЮКА – не існувала, бо сам Мітюк входив до складу групи т. Циганкова, яка фактично провадила роботу на тютюновій фабриці і діяльність якої підтверджується.
10. МОСКАЛЮКА – підпільна група не існувала і цей факт стверджують МИХАЙЛОВСЬКИЙ, КОНЮШЕВСЬКИЙ, ТИХОНЕНКО, САМОХВАЛОВ, яких МОСКАЛЮК називає членами групи і які себе за них (членів) навіть не вважають.
Таким чином не затверджені групи можна розподілити на дві категорії:
а) Які зовсім не існували 6 груп –
| 1) ІЩЕНКО 2) МОСКАЛЮКА 3) ЄМЕЛЬЯНЕНКО |
4) КОВАЛЕНКО 5) БІРЮКА 6) ЗНАЙДИ |
б) Які входили до інших груп, або керівниками груп були інші товариші – 4 групи:
| 1) КУХАРЧУКА 2) БЕЗВЕНЮКА |
3) СИДОРЕНКА 4) МІТЮКА |
Таке становище сталося в наслідок того, що звіт про діяльність підпільної організації складався в легальних умовах, після звільнення Києві від німецьких окупантів в листопаді–грудні 1943 року, тобто тоді, коли окремі робітники:
б) частина загинула в гестапо;
в) не всі матеріали були перевірені штабом керівництва і частина матеріалу сприймалась на віру.
Матеріальним засобом існування членів організації по-перше було те, що переважна більшість з них працювала, по-друге окремі члени організації отримували від різних бойових груп овочі, інші продукти, які вони діставали нелегальним шляхом з різних джерел, де працювали. На придбання медикаментів, зброї отримано від членів бойових груп 680 тис. крб., зокрема від групи ВОЛОШИНА – 380 тис. крб.
Організація з самого початку зародження бойових груп – НЕСТЕРОВСЬКИЙ, ГОЛЕЦ – займалася усною пропагандою, використовуючи для цієї мети радіоприймачі, за допомогою яких приймалися відомості з «ВЕЛИКОЇ ЗЕМЛІ» і в першу чергу зведення Радінформбюро і через членів бойових груп поширювались серед населення.
Така форма була найбільш поширеною на протязі всього існування організації
В кінці 1942 року починають розповсюджувати друковані листівки, КАШЕВЦЕВА друкувала на друкарській машинці щоденно 40–50 листівок, комсомольці групи МАЛІНОВСЬКОГО на шклографі, спочатку тексти листівок самі складали, і друкували зведення Радінформбюро щоденно 50–60 примірників (пізніше тексти отримували від штабу). Група НЕСТЕРОВСЬКОГО почала видавати листівку «Советский голос» – яка вийшла декілька раз в кількості 300–400 примірників, на Тютюновій фабриці група ЦИГАНКОВА випустила 9 номерів листівок на стеклографі «Голос за Вітчизну», але далі справа в цьому напрямку не пішла (Список адресів радіоточок додається).
б) Саботаж проти німців виявлявся в слідуючому:
1. Списувались валенки, як непридатні.
2. Збільшувалась витрата шкіри на пошив взуття.
3. Заморожувалась опалювальна система у великих будинках.
4. Знищувались автокамери, покришки та пальне.
5. Виводились зі строю водорозбірні колонки в районі розташування німців.
6. Засмічувались лікрослини залізним брухтом, давали неякісний аналіз лікрослин.
7. Порча сільськогосподарських продуктів на Дніпровській перевальці.
8. Виведена зі строю апаратура по виробництву камфорного вазеліну.
9. Провадилась неправильна розвідка надрових багатств України.
10. Знищувались цигарки і табак.
в) Схоронено такі цінності і майно:
1. Документація механічного обладнання насосних станцій–свердловин.
2. Насіньовий матеріал лікрослин для 200 га.
г) Оказано таку допомогу партизанським загонам:
2. Передано зброї – гвинтівок – 195 шт., гранат – 183, патронів біля 7000 шт., ППШ–4, пістолетів – 38, толу – 120 кг., бікфордів шнур 50 м.
3. Медикаментів на 56 400 крб.
ВИСНОВОК: Вважаю за можливе затвердити звіт підпільної організації ГОЛЕЦА.
СЕКРЕТАР ЛЕНІНСЬКОГО РК КП(б)У
(Стадник) (підпис)